Мне скууучно, чем заняться? ответе

бравл старс

Объяснение:

ответ:приготовь по кушать, если не лень, посмотри какой нибудь тебе интересный фильм

Объяснение:

Вот вообщем

Є такі автори у світі літератури для підлітків, які здатні говорити зі своїми читачами на рівних. Герої їхніх творів, здолавши важкі, навіть жорстокі випробування, зберігають гідність та здобувають важливий життєвий досвід. І це книги Джона Майкла Ґріна — одного з яскравих представників американської літератури для молодих дорослих (young adult) — популярного напряму сучасної літератури. У колі його письменницьких інтересів — проблеми підлітків, їхні погляди на світ, пошуки свого місця в ньому та сенсу життя. Уже перший роман митця «У пошуках Аляски» здобув премію Майкла Л. Принца та був оголошений кращим твором для підлітків. Зрештою всі книги Дж. М. Ґріна премійовані й позитивно рецензовані критиками. А його новий роман «Провина зірок» (2012) упродовж двох тижнів очолював топ бестселерів The New York Times.

У своїх книжках Дж. М. Ґрін будує лабіринт і запускає туди головного героя. Але, на відміну від легенди, де Аріадна сумно чекала на свого героя біля виходу, у книгах Ґріна її кинуто у саме серце лабіринту.

Объяснение:

С начала 1970-х годов фотография сближается с современным искусством — как в творческих установках, так и институционально. Авангардом движения выступают США. Ещё в 1940 году были открыты Американский музей фотографии Л. У. Сиплея в Филадельфии и отдел фотографии в MoMA, в 1949 году открылся фотографический музей Джорджа Истмана, с начала же 1970-х отделы фотографии появляются в других крупных музеях разных стран, организуются международные фотофестивали, возникает всё больше фотогалерей (ранее бывших редкими исключениями), фотография выходит на аукционы. Что касается творческих установок, то в это время — в первую очередь в США — снижается общественное значение фотожурналистики, одновременно высказываются теоретические сомнения в объективности документальной фотографии[⇨], — в самом деле, уже для американских документалистов 1950-х — 1960-х[⇦] камера была скорее инструментом индивидуального художественного зрения, нежели объективной фиксации, в 1970-х же этот подход углубляется; всё это — вкупе с возросшим интересом к фотографии со стороны современных художников — приводит к разрыву с документальностью: фотография смыкается с постмодернизмом и концептуализмом.
(Вроде вот инфа))