Чтобы уравновесить арбуз, на вторую чашу весов можно поставить 1 большую гирю, 3 средние и 6 маленьких или 3 большие, 1 среднюю

Для удобства введем обозначения:

• мг — маленькая гиря
• сг — средняя гиря
• бг — большая гиря
• А — вес арбуза

Теперь составим три формулы равновесия:

1 (бг) + 3 (сг) + 6 (мг) = А   (1)

3 (бг) +1 (сг) + 2 (мг) = А   (2)

х*(бг) = А   (3)

в третьей формуле х — это количество больших гирь (бг), которые необходимы для уравновешивания арбуза (А)

Из условия мы видим, что первые два уравнения равны, т.е.:

1 (бг) + 3 (сг) + 6 (мг) = 3 (бг) +1 (сг) + 2 (мг)

переносим большие гири в правую сторону

3 (сг) + 6 (мг) — 1 (сг) — 2 (мг) = 3 (бг) — 1 (бг)

2 (сг) + 4 (мг) = 2 (бг)

обе части делим на 2, получаем

1 (сг) + 2 (мг) = 1 (бг)

Посмотрев на формулу (2) мы сразу увидем, что выражение 1 (сг) + 2 (мг) является частью формулы. Давайте подставим в него полученное нами значение:

3 (бг) +1 (сг) + 2 (мг) = А

3 (бг) +1 (бг) = А

4 (бг) = А

Итак, чтобы уравновесить арбуз, нам потребуется 4 больших гири

Ответ: 4 больших гири

Том-головний герой твору "Усмішка" Бредбері. Це хлопчик, який активно взаємодіє з дорослими. Він дуже кмітливий та розумний для свого віку. Проте, він не перестає буди дитиною. Том щирий, відкритий, добрий, як і більшість дітей. Він не здатен на зраду, підлість. Саме це і робить його позитивним героєм, який викликає повагу. Менi Том дуже імпонує своєю світлістю. Він дуже приємний. Незвичайним в нього ж погляд на світ. Кожному зі своїх однолітків я рекомендую цей твір для прочитання, адже, познайомившись iз Томом, можна по-іншому подивитись на знайомий нам світ.

Відповідь:

Одна з найвідоміших комедій Мольєра — комедія «Міщанин-шляхтич». Її герой — такий собі пан Журден, який нажив немало грошей, але був не аристократичного роду. Йому дуже хотілося стати одним із представників вищого світу. Це бажання настільки заволоділо думками пана Журдена і всім його єством, що в очах людей навколо герой став виглядати часом кумедно, часом наївно, а часом виставляв себе справжнім дурнем.

Щоб хоч якось зрівнятися з дворянами, пан Журден винайняв для себе вчителів фехтування, танців і музики. Вчителі швидко зрозуміли недолугість свого наймача і почали цим користуватися. Розмовляючи між собою, вони визнавали, що хоча пан Журден і вдавав із себе галантного шляхтича, але сам абсолютно нічого не тямив у мистецтві та інших науках. Проте він добре платив, а це для них було найголовнішим.

Більшість людей повністю влаштовувало, що пан Журден був «темною» людиною і аплодував кожній нісенітниці, а за його гроші вони були готові прощати пану Журдену будь-яку дурість. Наприклад, вчитель музики наголошував на тому, що пан Журден прославить їх серед вельможного товариства: «він нам плататиме за інших, а вони нас вихвалятимуть за нього».

Не дивно, то такі недолугі багатії, як міщанин Журден, що прагнули будь-якою ціною зрівнятися з шляхтичами, були найлегшою наживою для шахраїв. Тому світському пройдисвіту графу Доранту, який видавав себе за друга пана Журдена, дуже легко було грати на почуттях міщанина, на його захопленні маркізою Доріменою, у яку і сам був закоханий. Граф видурював у пана Журдена гроші і подарунки, які потім дарував маркізі від свого імені.

За законами жанру, у п’єси «Міщанин-шляхтич» щасливий фінал. Вона закінчилася весіллям дочки пана Журдена та її нареченого, а також весіллям маркізи та графа. Турки, які танцювали на весіллі, жартівливо били пана Журдена шаблями і разом з муфтієм промовляли: «Бийте, бийте, не жалійте!», а потім били міщанина ще і ціпками, а муфтій промовляв: «Не стидатись, не кричати, — коли хочеш паном стати».

Отже, Мольєр не тільки висміяв прагнення героя своєї п’єси, а й фізично покарав недолугого Журдена. Коментуючи свій твір, одного разу оптиміст Мольєр висловив такий афоризм: «Що б не говорили, є в людині щось незвичайне – таке, що ніякі вчені не можуть пояснити». І з цією надзвичайно мудрою думкою неможливо не погодитись.

Пояснення: