Опредилить социальную организацию древнего общества указать права и обязанности патрициев, плебеев, рабов

ИХ ПРАВА

Основным содержанием внутренней истории раннереспубликанского Рима была борьба между патрициями и плебеями. Борьба за политические права стала следствием борьбы за землю.  преданию, ещё Ромул наделил каждого римского гражданина небольшим участком земли, который считался его собственностью и передавался по наследству. Основная масса земли принадлежала всей патрицианской общине, так называемое общественное поле. Фонд общественного поля непрерывно увеличивался за счёт захваченных во время войн земель. Использование общественного поля становится источником обогащения патрициев. Плебеи к использованию общественного поля не допускались. Для того, чтобы добиться доступа к общественному полю, плебеям необходимо было вырвать политическую власть из рук патрициев. Плебс был уже далеко не однороден. Основную массу плебеев составляют мелкие собственники – земледельцы, . У плебеев возникает своя знать – богатые и почитаемые роды, по своему экономическому положению не уступавшие патрицианским. Они то в первую очередь и стремились к получению равных с патрициями прав.

В 494 году до н. э. плебеи отказались выступать в военный поход и в полном вооружении удалились из Рима. Не исключалась возможность, что они могут основать самостоятельное государство. Патриции вынуждены были начать переговоры и пойти на уступки. Теперь плебеи могли избирать из своих рядов народных трибунов, которые пользовались неприкосновенностью. Первоначально их обязанности заключались в защите плебеев от произвола. Народные трибуны получили право приостанавливать распоряжения властей (право veto). Сначала избиралось два трибуна, потом их число увеличилось до десяти.

Важнейшим преимуществом патрициев было то, что они обладали судебной властью. Писаных законов не было, а судили патриции по своим родовым обычаям, толкуя их так, как это им было выгодно. Плебеи были заинтересованы в записи действующих обычаев, что давало им защиту от произвола. В 494 году до н. э. разработанные законы были высечены на 12 медных досках и выставлены на всеобщее обозрение. Законы 12 таблиц положили начало римскому гражданскому праву. Плебейская верхушка добилась существенных результатов, подготовивших слияние её в единое сословие с патрицианской знатью. Наступившее затем временное перемирие между плебеями и патрициями объясняется напряжёнными внешнеполитическими событиями

Раб- В древней Греции человек, не имеющий прав, считавшийся собственностью хозяина и занимающийся

принудительным трудом

Тоді князь говорить:

— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!

От Ілля Муромець і каже:

— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.

А Солов'ю-розбійнику наказав:

— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!

Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.

— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?

Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.

Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.

А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.

Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».

Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:

— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:

— Що нам робить? Дочка каже:

— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?

— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.

— Та ні, ні, ану, пошліть!

Він знов кричить на неї, а далі:

— Та, може, і справді він живий.

Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:

— Ану, пошлю, підіть подивіться!

Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.

Повернулись вони до князя і говорять:

— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.

— Правда?

— Правда.

— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:

— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!

— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!

Послав князь княгиню.

Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:

— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:

— Ану, піду я по

Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:

— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.

І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.

А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:

— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?

А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.

Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.

Прежде  посчитаем вероятность появления герба, используя формулу Бернулли для независимых повторных испытаний, она может быть записана так Рₙ(а)=Сₙᵃ*pⁿqⁿ⁻ᵃ; р=q=1/2, т.к. равновозможны при одном подбрасывании выпадения герба и решки.

Р₄(0)=С₄⁰*(1/2)⁰(1/2)⁴= 1/16

Р₄(1)=С¹₄*(1/2)¹(1/2)³ =4/16

Р₄(2)=С ²₄*(1/2)²(1/2)²=6/16

Р₄(3)=С³₄  *(1/2)³(1/2)¹= 4/16

Р₄(4)=С⁴₄*(1/2)⁴(1/2)⁰= 1/16

Число сочетаний легко находилось с биномиальных коэффициентов бинома Ньютона для показателя, равного 4, суммы двучлена. Это 1;4;6;4;1.

Чтобы составить закон распределения, надо,чтобы сумма всех вероятностей составила 1. Проверим это. 1/16 +4/16+ 6/16+4/16+1/16=

(1+4+6+4+1)/16=1

_х0___ 1   2  34___

__р___1/16___4/16___6/16___4/16___1/16Математическое ожидание равно сумме х на р.  т.е. М(х)=0*(1/16)+1*(4/16)+2*(6/16)+3*(4/16)+4*(1/16)=2

М²(х)=4, М(х²)=0+4/16+24/16+36/16+16/16=5, а дисперсия Д(х)= 5-4=1. среднее квадратичное отклонение равно  корню квадратному из дисперсии .√1=1