В цирк пошли трое мальчиков, каждый со своим папой. Сколько человек пошли в цирк? Сколько решений имеет задача?

Может быть 4 человека (если папа один и у него 3 сыновей), 5 человек (если 1 папа и 1 сын, 1 папа 2 сына), 6 человек (у каждого папы по сыну).

Авести́ (от итал. travestire — переодевать) — театральное амплуа, требующее исполнения соответственно переодетым лицом роли другого пола; преимущественно актриса, исполняющая роли мальчиков, подростков, девочек, а также роли, требующие переодевания в мужской костюм.[1][2][3]

в современном театре (реже в кино) к услугам актрис-травести прибегают, главным образом, потому, что добиться от актёра-ребёнка требуемого для сложных ролей исполнительского мастерства нелегко. кроме того, актёр-подросток быстро взрослеет, и на его роль нужно было бы вводить нового исполнителя, тогда как актриса-травести может выступать в одной и той же роли многие годы.

к травести относятся: в драматическом театре роли девушек, которым по ходу действия приходится выдавать себя за мужчин, переодеваться в мужское платье (например, шура азарова в комедии а. гладкова «давным-давно», беатриче в комедии карло гольдони «слуга двух господ»; габриэль в водевиле ф. а. кони «девушка-гусар»), тильтиль и митиль в «синей птице» мориса метерлинка[2].

травести называют также оперных певиц, выступающих в партиях юношей (которые композиторами xviii века создавались для женских голосов меццо-сопрано, контральто). например, зибель — «фауст» ш. гуно, лель — «снегурочка» н. а. римского-корсакова[2][3].

среди наиболее известных актрис-травести советского и российского театра и кино — янина жеймо, ольга бган (первая исполнительница роли маленького принца на советской сцене), лидия князева, мария барабанова, лариса голубкина, варвара асенкова, алиса фрейндлих [4], в. д. бендина[5], е. н. морес, з. ф. булгакова[6], н. н. казаринова, к. п. коренева, м. п. неменко-бабковская[7], а. а. охитина, в. а. сперантова, л. с. чернышёва.[2][8] и другие. из широко известных западных и восточных актрис к этому амплуа относят шведскую оперную певицу малену эрнман и французских актрис виржини дезаже и сару бернар, канадку мэри пикфорд, американку мод , а также актрис гонконга, тайваня и японии айви лин по, ян лихуа и хибари мисору.

Оманливою простотою

Він не купує читачів.

Життя для нього — поле бою

Двох сил, світоглядів, світів.

М. Рильський

У його висічених із алмазу

й полум'я героях сконцентроване

загальнолюдське й вічне.

Гурян Борян

Тема Другої світової війни знайшла своє достойне місце у творчості багатьох відомих майстрів слова. Один із них — російський письменник Михайло Шолохов.

Як і в творчості німецького письменника Генріха Веляя, оповідання пронизує думка: війна протиприродна й антигуманна.

Війна скалічила і німця, і росіянина. І все ж трагедія героя Г. Белля, у першу чергу, в тому, що він не розуміє, не може сформулювати сенс принесеної війні жертви; його фраза, як і назва твору, обірвана: "... проти мого прізвища буде написано: "Пішов на фронт і поліг за...".

На відміну від зневіреного юного німецького солдата зрілий чоловік Андрій Соколов має мету свого життя. Попри всі трагедії, що принесла йому війна, —смерть рідних, жахи концтабору — Андрій Соколов "находить сенс у вихованні обпаленого війною сироти — хлопчика Ваги.

Недарма оповідання починається і закінчується зображенням всепереможної весни, що затягує рани на тілі землі і а душах людей.

Особливість композиції полягає в тому, що Шолохов подає оповідання в оповіданні. Зустріч автора-оповідача з незнайомцем із дитиною переходить у розповідь самого незнайомця Андрія Соколова про своє життя, яке спочатку нічим не відрізнялось від звичайного життя пересічних, людей. Але все змінила війна, яка забрала життя його дружини і доньок: авіабомба розбила будинок сім'ї разом з його мешканцями. Остання надія — син Анатолій — на фронті в кінці війни...