Соотнесите упомянутых в пунктах 3 и 4 (с. 39-41) деятелей науки и первооткрывателей и сферы их научных интересов. Фамилии впишите

Физика-А.Г. Столетов, П.П. Яблочков, А.Н. Лодыгин, М.О. Доливо-
Добровольский, А.С. Повов, К.Э. Циолковский.
Химия-Д.И. Менделеев.
Физиология и медицина - И.М. Сеченов, И.П. Павлов, И.И. Мечников.
История - СМ. Соловьев, В.О. Ключевский, Н.И. Костомаров, Н.И. Кареев.
География - СО. Макаров, П.П. Семенов-Тян-Шанский, Н.М. Пржевальский, Н.Н. Миклухо-Маклай.
Физиология растений - К.А. Тимирязев.
Почвоведение - В.В. Докучаев.
Народное творчество и словесность - П.В. Кириевский, Ф.И. Буслаев, А.Н. Афанасьев, И.И. Срезневский, В.И.Даль.

Вакцинация человечеству преодолеть смертельные болезни, которые раньше выкашивали миллионы. Но стоит от нее отказаться – инфекции возвращаются.

История

Вакцинация началась не с Дженнера, который прививал добровольцам коровью оспу, а гораздо раньше. Еще в VIII–X веках в Индии и Китае практиковали вариоляцию: жидкость из пузырьков больных легкой формой оспы втирали в надрез на коже здоровых людей. Этот метод защищал от заражения оспой, хотя иногда люди все же умирали – вирус-то был неубитый.

Позднее вариоляцию применяли еще в нескольких странах, а в Европу она попала из Турции, куда ее привезла супруга британского посла в Константинополе Мэри Уортли Монтегю в 1718 году. Она ранее переболела оспой и очень хотела защитить своих детей. Узнав от турок об этом она привила своего шестилетнего сына.

Рельєф— це результат постійної взаємодії внутрішніх і зовнішніх геологічних процесів. Наслідком перших є вертикальні зміщення земної кори, наслідком других — вивітрювання, руйнування гірських порід, перенесення, відкладення та перевід кладення продуктів вивітрювання. Внутрішні і зовнішні процеси діють на земну поверхню одночасно, але з різною інтенсивністю в часі й просторі. Перевага внутрішніх процесів над сукупним впливом зовнішніх сил спонукає до тектонічних підняттів, приводить до висхідного розвитку рельєфу, для якого характерне збільшення абсолютних і відносних висот, глибини розчленовування, крутості схилів. Приклад висхідного розвитку рельєфу-' високогірний тип рельєфу, властивий молодим горам (Альпам, Гімалаям). Перевага зовнішніх факторів веде до руйнування рельєфу, до його спадного перетворення: зменшення абсолютних і відносних висот, появи ввігнутих форм схилів тощо. У гірських країнах, де відбувається спадне перетворення, гори мають середні висоти, наприклад, Урал, Аппалачі, Капські гори. Середньовисотні гори, знижуючись, переходять у низькогірський тип рельєфу. Наприклад, окремі масиви Казахського дрібносопковика. На кінцевій стадії спадного перетворення рельєфу формується майже рівнина.