В какой период участились набеги крымских и казанских татар на русские земли после относительно мирных отноше­ний между государствами?

в первой половине XVI в

Оле́кса До́вбуш (* 1700, Печеніжин, Коломийський район — † 24 серпня 1745, с. Космач, Косівський район) — найвідоміший із опришківських ватажків у Карпатах. Мав брата Івана. В родині бідного селянина.

Біографія

Архівні документи свідчать, що батько Олекси, Василь Довбуш, «сидів у 1739 р. з жінкою й дорослими дітьми в Печеніжині комірником у тамошнього ґазди Гаврила Твердюка і не мав зовсім нічого, лише трохи овець. Ті вівці пас на полонинах Олекса Жолоб зі своїми вівцями і чередою громади Марківки».

Згодом (1739) пастух Олекса Жолоб на запитання суддів у Станіславові відповідав, що «старий Добош мешкає в мого господаря Твердюка в комірному». В судових актах записано, що 26 липня 1739 перед Станіславівською судовою лавою «був ставлений і питаний господар іменем Гаврило Твердюк, у котрого в комірному мешкає Василь Добош».

Отже, Василь Довбуш належав до найбіднішої верстви сільського населення — комірників, які не мали навіть своєї хати. Олекса й Іван Довбуші пасли на полонинах батькові вівці разом з вівцями селян Марківки, а вівці були «цілим маєтком їх батька, нічого іншого він не мав».

Не витримавши сваволі пана, Олекса зі своїм братом Іваном вступає до загону опришків. Олекса Довбуш був сміливим, завзятим юнаком з організаторськими здібностями. Завдяки цим якостям він стає лідером опришківського руху.

Перші відомості про героїчну боротьбу Олекси Довбуша проти гнобителів містяться у документах датованих 1738 роком. Загін Довбуша налічував біля 50 чоловік. Опришки діяли на території Прикарпаття, Закарпаття та Буковини. Вони здійснювали набіги на панські маєтки, садиби лихварів, торговців, заможних селян. Захоплене майно віддавали бідним селянам, серед яких вони мали велику підтримку. Карпатські селяни надавали опришкам притулок, лікували їх, виготовляли для них зброю. Опорним пунктом загону Довбуша була Чорногора у Карпатах. Успішні виступи опришків Довбуша у 1738 – 1745 роках вплинули на розвиток анти поміщицької боротьби селян на Прикарпатті.

Польська влада навіть з до війська не могла розправитися з надзвичайно мужнім ватажком. Усі спроби шляхти знищити загін Довбуша протягом семи років не мали успіху. Боротьбу проти нього вів й гетьман Й. Потоцький. Численність військ, що посилалися для знищення загону, іноді сягали 2 тисяч.

Лише підступом панам вдалося знищити героя. Загинув Олекса Довбуш 24 серпня 1745 року в селі Космачі від руки зрадника Степана Дзвінчука.

Героїчна боротьба Довбуша, яка стала прикладом нездоланної волі українського народу до визволення і соціальної справедливості, оспівана в численних творах народної поезії.

Днепр и Десна — это брат и сестра, оба они дети Лимана. Вот состарился Лиман и ослеп. А были у Днепра руки в шерсти, а у Десны — нет; надела она тогда шерстяные рукавички, да и пошла просить у отца благословения. Прикоснулся Лиман к рукам Десны, а они в шерсти, вот и благословил он ее. И пошла тогда Десна первая и начала громоздить по пути высокие горы да скалы, чтобы не было брату проходу.

Подходит Днепр к Лиману.

— Благослови, — говорит, — отче!

— Я тебя, сын, уже благословил.

— Нет, — говорит, — я к тебе еще не подходил, это сестра вас обманула.

Благословил его Лиман и говорит:

— Ну, так скорей догоняй сестру.

Вот поразворачивал Днепр горы и скалы, догнал свою сестру Десну и пошел с ней рука об руку, он по правую, а она по левую сторону. А все эти пороги да гати сестра Десна ставила, а Днепр поразворачивал их да как заревел... и будет он все реветь и реветь, доколе солнце светит.

Днепр поступает справедливо — ведь он дно прочищает, чтобы было оно глубже, дает дорогу судам, а Десна, та наносит отмели и забрасывает русло песками. У Днепра течение быстрое, а у Десны тихое В Десне больше рыбы и больше затонов.

О Днепре и Десне поют люди песню:

Спорил раз со гнедым конем

Орел сизокрылый.

— Ой, конь, мой братец любимый.

Есть во поле криничка,

Там студеная водичка.

Ой, кто вперед долетит,

Ой, кто вперед добежит,

Тот ноги тому отрубит!

Говорит орел: — Я долечу!

А конь ему: — Я доскачу!

Орел летит над лугами,

А конь бежит все холмами.

Орел летит дубровою,

А конь бежит дорогою.

Орел летит — перо звенит,

А конь бежит — трава шумит.

Орел летит — притомился.

Прибежал конь да напился.

А напился и — покатился.

И смутился орел сизокрылый,

И к коню подлетает,

Его братом называет:

— Ой, ты, конь, родной мой братец.

Горе, братец, мне бескрылому,

А тебе, да и безногому:

Подарил бы ты мне крылышки,

Я не бегал бы все ножками.

— Ну, — конь молвит, — коль не справишься,

Младшим братом мне останешься.

Объяснение:

Эта легенда тебе подойдет.

А еслиесли я вам то можно корону и сердечко и 5 звезд