1. Изучить 4 предложенные ситуации Ситуация 1. Крупный автомобильный холдинг, имеет 5 заводов (2 в Европе, 1 в Китае, 2 в США), реализует продукцию по всему миру. Ситуация 2. IT компания в Беларуси, разрабатывает ПО для компаний со всего мира, работы ведутся в основном удаленно (с офиса в Минске) с редкими командировками к заказчикам. Ситуация 3. Небольшое производство по выпуску металлоконструкций в Молодечно. В наличии имеется один цех с оборудованием и пристройка для администрации. Заказчики – предприятия РБ и РФ. Ситуация 4. Машиностроительное предприятие в РБ. Занимается конструированием, изготовлением и реализацией ограниченного круга сельскохозяйственной техники. Имеет поставщиков комплектующих и покупателей конечной продукции по всей Европе. Территориально расположено в одном месте (Бобруйск 2. Выбрать оптимальную организационную структуру управления (ОСУ) для каждой из ситуаций: - линейная - линейно-функциональная - дивизиональная - матричная - проектная 3. Изобразить схематически выбранную ОСУ для каждой из ситуаций (должно быть 4 рисунка, можно нарисовать от руки, сфотографировать и прикрепить отдельно). 4. Дать краткое письменное обоснование выбора ОСУ для каждой из ситуаций.

Таежный лес представляет собой крупнейшую экосистему северной Евразии, Северной Америки и Скандинавии. Растения тайги представляются в основном хвойными деревьями, мхами, лишайниками и небольшими кустарничками. Однако существует несколько видов таежного леса, в которых преобладают те или иные растения. Таежный лес делится на светлохвойную тайгу, в которой преобладают сосна и лиственница, и темнохвойную тайгу - в которых преобладают: ель, кедр сибирский, пихта. Почва тайги дерново-подзолистая, кислая.

Давайте с вами рассмотрим основные растения таежных лесов, которые каким-то образом могут быть полезны путнику, отшельнику или охотнику-промысловику.
Для начала давайте посмотрим ареал обитания этих растений:

 Ель сибирская
Самый главный представитель тайги. Основа темнохвойной тайги, ставшая её символом. Чаще всего ель произрастает в смешанных лесах, но за частую является основным лесообразователем. Древесина ели используется в лесозаготовках, она подходит для строительства, правда чуть хуже, чем древесина сосны. Шишка у ели появляется в возрасте от 15 до 50 лет, в зависимости от места произрастания. Интервал между урожаем 3-5 лет. Хвоя, шишки, богаты витамином C и другими полезными веществами, так же в них содержится много эфирный масел. Хвоя выделяет фитонциды, играющие антибактериальную роль.

 Сосна обыкновенная
Сосновый лес
Сосна обыкновенная, на ряду с елью, широко распространена на территории России. Основа светлохвойной тайги. Древесина сосны широко используется в строительстве, из-за большого содержания смолы, является одним из лучших натуральных стройматериалов на территории таёжной зоны. Смола имеет очень приятный запах, используется для выгонки дёгтя, скипидара, канифоли. Раньше смолы широко использовали в кораблестроении и другом строительстве, где требуются консервирующие свойства сосны. Хвоя содержит витамин C и другие полезные вещества.

 Пихта
Пихту я называю самым ласковым деревом темнохвойной тайги, в силу того, что иголки её очень мягкие и ни сколько не колются. Лапы пихты хорошо использовать для подстилки, если вы ночуете в лесу без палатки и коврика-пенки. Так же я предпочитаю пить чай, с заваренными иголками. Чай получается ароматным, хотя и без витаминным, по скольку витамины при нагреве разрушаются.

Древесина пихты мало используется, она плохо подходит для строительства. Пихта - это больше лекарственное дерево, нежели материал для строительства. Пихтовой живицей можно замазывать раны - она оказывает антисептическое действие и их скорому заживлению. Пихтовое масло широко используется в косметике.

 Сибирский кедр
Про Сибирский кедр у меня уже есть статья. Скажу лишь, что это самое благородное дерево темнохвойной тайги. Кедровые орехи очень ценятся, из-за своего богатого состава полезных веществ. Присутствие кедрачей в тайге говорит о наличие в ней пушнины, что ещё один не мало важный фактор. Древесина кедра используется в строительстве, плотницком деле. Она имеет красноватый оттенок и приятный запах. Древесина менее смолиста, чем древесина сосны. Кедр живёт до 800 лет. Вегетационный период 40-45 дней в году. Шишки вызревают в течение 14—15 месяцев. Каждая шишка содержит от 30 до 150 орешков. Плодоносить кедр начинает в среднем через 60 лет, иногда и позже.

Первісні збирачі та мисливці. Вчені вважають, що предками перших людей були мавпи, які під впливом зов­нішніх причин — клімату, боротьби за виживання, пра­ці — поступово набули людських рис.

Перші предки людини жили в теплих краях. Наприклад, у Східній Африці вони з'явилися більше 2 млн. років тому, їх називають ще первісними людьми.

Ці люди не вміли розмовляти і спілкувалися один з од­ним за до різноманітних звуків. Мозок у них був розвинутий краще, ніж у мавпи, але, звичайно, не так, як у сучасної людини.

Первісні люди не могли вижити поодинці, тому об'єд­нувалися у невеликі групи — первісні стада. Шукаючи їжу. вони збирали їстівні плоди, трави, корені, комах, тобто займалися збиральництвом. Люди не знали металів: необ­хідні їм ножі, сокири, рубила — примітивні знаряддя пра­ці — виготовляли з каменю або за до каменю, тому час, коли вони жили, називають кам'яним віком.

Уміння виготовляти знаряддя праці було головною ознакою, яка відрізняла людину вмілу від тварин.

Згодом людина навчилася користуватися вогнем. Це була справді велика подія. Люди почали готувати їжу на багатті, на вугіллі пекти м'ясо, яке було смачнішим і поживнішим від сирого. Вогонь зігрівав їх холодної ночі, розга­няв морок, відлякував диких звірів. За до вогню первісні люди зробили ще один важливий крок до виходу зі світу тварин.

Поступово люди освоїли холодні регіони Європи та Азії. У більш суворому північному кліматі їм знадобилися на­дійні житла-укриття на випадок негоди, для захисту від вітрів і морозів. Люди почали селитися в печерах або збу­дованих ними землянках і куренях. Стіни куренів вони вкривали шкірами великих тварин, як це роблять сьогодні деякі північні народи. Шкіри тварин стали також першим одягом людини.

У холодних краях первісні люди не могли прогодувати­ся лише збиральництвом. Найважливішим заняттям стало полювання. З його розвитком з'явилася і перша зброя — спис — довгий загострений дрючок із дерева. Пізніше до нього почали прив'язувати кам'яне вістря. Зі списами по­лювали на звірів, а для риболовлі застосовували кістяний гарпун — короткий спис із гострим кістяним наконечником.

Черговим винаходом людей були лук і стріли. Це умож­ливило впольовувати тварин і птахів з великої відстані, завдяки чому у людей з'явилося більше їжі.

Приблизно 40 тис. років тому людина стала схожою на сучасну. Вчені називають її «людиною розумною».

«Люди розумні» жили вже не первісними стадами, а родовими абщинами. Що це означає? В общині всі бли­зькі і далекі родичі вважалися однією великою сім'єю. Там діяв звичай: один за всіх, усі за одного. Спільними були житло, запаси дров і їжі, кістки і шкури тварин. На чолі родових общин стояли досвідчені люди — старійшини. Декілька родових общин складали плем'я, яке очолювала рада старійшин.

У цих колективах провідна роль належала жінкам. Вони готували їжу, зберігали вогонь, народжували дітей і цим забезпечували продовження роду. Форму родового об'­єднання, в якому жінці належить провідна роль, в науці називають матріархатом (з грец. «влада матері»). Суспільну організацію у вигляді родових об'єднань нази­вають родовим ладом. Цю стадію розвитку пройшли у своїй історії усі народи Землі.

Наших предків у житті підстерігало чимало небезпек, вони бачили навколо себе багато незрозумілого, загадко­вого. Чому блискає блискавка і гримить грім? Чому вліт­ку жарко, а взимку холодно? Чому сняться сни і вмира­ють люди?

Виникла віра, що в кожній людині, у будь-якому пред­меті чи явищі природи живуть надприродні істоти — душа і духи. Душа залишає тіло людини під час сну. Вона зустрі­чається з душами інших людей, а сплячому про це сняться сни. Первісні люди вірили, що душі предків продовжують жити в далекій «країні мертвих», що душа людини інколи може переселитися у тварину або якийсь предмет, а дух тварини або предмета — у людину. Людина в цьому випад­ку ставала «перевертнем».

Духи тварин, предметів і явищ могли бути добрими і злими. Наймогутніших духів, старших над іншими, люди називали богами. До них зверталися з молитвою — про­ханням про удачу в справах. А щоб боги не відмовляли, їм робили пожертви. Люди виготовляли з різних матеріалів зображення богів і духів, щоб молитися до них і приноси­ти жертви. Такі зображення називають ідолами.

Вірування первісних людей у чаклунство, перевертнів, у духів і богів, наявність у людини душі та її життя після смерті називаються релігійними.