При полном сгорании бензина массой 2 кг с удельной теплотой сгорания 4, 6·104 кДж/кг выделится энергия в количестве

29,2 · 10^7 Дж

ответ:

орнаменті переплітаються традиції античності, візантійської імперії, ірану й далекого сходу.

романський стиль вирізнявся масивністю і зовнішньою суворістю споруд, які зберігають оборонні, захисні функції. найбільша увага приділялася спорудженню храмів-фортець, монастирів-фортець, замків-фортець, що розташовували на підвищених ділянках місцевості. головним будівельним матеріалом був тесаний камінь. з часом обробка кам'яних брил удосконалюється, а м'які різновиди каменю, легкі в обробці, стають джерелом для створення перспективних порталів, різьблених капітелей, рельєфів і згодом, скульптур, якими почали прикрашати західний фасад.

романські храми, переважно монастирські, будували з великого каменю, у простих формах, із перевагою вертикальних або горизонтальних ліній, із дуже вузькими отворами дверей і вікон, із півциркульними арками. архітектори створювали склепіння у вигляді хрестів. скульптури на площинах стін або поверхні капітелей мали рельєфну форму. в оформленні церков були популярними сюжети страшного суду, біблійні сцени, скульптури. перевага духовного над тілесним виражалася в контрасті духовної експресії й зовнішньої потворності.

сюжетна капітель, хіі ст., франція

 

зооморфна капітель, хіі ст.

 

і єва, хіі ст., франція

 

капітель хіі ст. всі - музей клюні, париж

фігурні композиції мали різні масштаби; їхні розміри залежали від ієрархічної значущості того, хто зображений: найбільша фігура христа, трохи менші — ангелів і апостолів, найменші — простих смертних. фігури перебували у співвідношенні з архітектурними формами. зображення всередині — більші, ніж ті, що вміщувались у кутках. на фризах фігури мали присадкуваті форми, на опорних частинах — подовжені.

у xii ст. уперше для декорування фасадів церков використовують скульптурні зображення. для романської монументальної пластики характерні гігантські рельєфні композиції над порталами храмів. сюжетами найчастіше були грізні пророцтва апокаліпсиса і страшного суду, що демонструють богословську схему ієрархічної структури світу. центр композиції — величезна фігура христа. у верхній частині — небо, у нижній — грішна земля; праворуч від христа розташовані рай і праведники (добро), ліворуч — засуджені на вічні муки грішники, чорти й пекло (зло). схеми виконання сюжету страшного суду різні. наприклад, у соборі сент-лазар в отені поруч із грізним і величним образом христа зображений майже гротескно-комедійний епізод зважування добрих і злих справ померлих, що ється крутійством диявола й ангела, причому диявол поданий одночасно й страшним, і смішним.

композиція суворо підпорядкована принципу ієрархії: у центрі величезна й нерухома фігура христа, навколо неї — безліч фігур, що бурхливий рух. у романській пластиці поєднуються піднесене й повсякденне, грубо-тілесне й абстрактно-гротескне.

объяснение:

Объяснение:

Роман "Майстер і Маргарита" справив на мене незабутнє враження. У ньому органічно переплетені далеке минуле і сьогодення, реальне та потойбічне. Крізь ці сюжетні лінії проходить тема істини. Вона хіба що поєднує всіх персонажів, цементує розповідь. Зразком кришталевої чесності у романі є Ієшуа Га-Ноцрі. Варто згадати сцену допиту Ієшуа Понтієм Пілатом. Досвідчений життям прокуратор, можливо, вперше за весь час свого існування побачив абсолютно чесну людину. Його вражає сусідство в Ієшуа мудрості з наївністю. У голові прокуратора не вкладається, чому ця слабка, квола людина не хоче збрехати, щоб урятувати своє життя, адже це так легко. Прокуратору було б простіше прийняти Га-Ноцрі за недоумкуватого, ніж повірити в його абсолютну чесність, аджетільки існування цієї людини викриває всіх і вся в брехні, в лицемірстві. Як хотілося б Пілату зберегти життя Ієшуа, але він боїться влади кесаря, вигнання. Він, великий прокуратор, відзначений печаткою влади, змушений лицемірити і брехати, а цей бродяга, що стоїть на краю могили, так легко залишається правдивим.

Перед смертю, Ієшуа каже, що нікого не звинувачує у своїй загибелі, але додає, що "у числі людських вад одним з найголовніших він вважає боягузтво".

Як не дивно, але другим зразком правдивості постає в романі сатана. Його чесність трохи іншого сорту: це право сильного. Він постійно викриває у брехні простих смертних і карає їх за цю брехню.