Составьте семантическую сеть по русской народной сказке «Колобок»

ответ к заданию

Джордж Гордон народився в Лондоні в старовинній, але збіднілій дворянській родині. Гордон — друге особисте ім'я Байрона, дане йому при хрещенні і збігається з дівочим прізвищем матері. Батько Байрона, претендуючи на шотландські володіння свого тестя, використовував «Гордон» як другу частину прізвища (Байрон-Гордон), а сам Джордж був записаний в школу під таким же подвійним прізвищем. Його батько, Джон Байрон був офіцером британської армії, вдівцем. Від першого шлюбу у нього була донька Августа, яку виховувала бабуся, і її дружба з братом Джорджем розпочалася лише у 1804 р. батьки Байрона розлучились відразу після його народження. Джон Байрон, ховаючись від кредиторів, виїхав до Королівства Франція, де помер у віці 36 років. На той час Джорджу виповнилося лише 3 роки, тому він уявляв батька лише з розповідей близьких йому людей, але до імені батька ставився з повагою.

У десять років, після смерті двоюрідного дідуся, Байрон успадкував титул лорда та Ньюстедське абатство, старовинний маєток у графстві Ноттінгемшир (великому промисловому центрі Великої Британії). Саме тут Джордж став свідком жахливого визиску пролетаріату й виступів луддитів. Тоді, десятирічний Байрон так сильно закохався в свою кузину Мері Дафф, що, почувши про її заручини, впав у істеричний припадок. У 1799 році він вступив до школи доктора Глені, де пробув два роки і весь час лікував свою хвору ногу, після чого досить одужав, щоб надягати чоботи. У ці два роки він навчався дуже мало, зате прочитав всю багату бібліотеку доктора. Перед від'їздом в школу в Херроу Байрон знову закохався — в іншу кузину, Маргариту Паркер. «Години дозвілля» (1807) — перша, ще не цілком самостійна збірка віршів. Сатирична поема «Англійські барди і шотландські оглядачі» (1809) поклала початок теоретичній полеміці Байрона з реакційним романтизмом, якої він не припиняв протягом всього життя. Байрон суворо осуджував поетів так званої «озерної школи» за зраду прогресивних ідей, нещадно висміював потяг до середньовіччя, містики.

Літературну славу й світове визнання принесла Байрону перша пісня «Паломництво Чайльда Гарольда» (1812), написана під враженням подорожі до Королівства Португалія, Іспанії, Албанії, Греції, Османської імперії. Публікація цього поетичного щоденника знаменувала собою народження революційної течії в англійському романтизмі. Саме тут Байрон уперше заявив про свої симпатії до національно-визвольної боротьби поневолених народів і про свою ненависть до загарбницьких воєн. Для цього він використав традиційну на той час форму мандрів романтичного героя.

Повернувшись до Англії, Байрон бере активну участь у політичному житті країни, виступає в палаті лордів проти закону про смертну кару для луддитів та ін. Своє обурення реакційною політикою уряду, ідею неминучості народної помсти Байрон втілив у сатиричній «Оді авторам білля проти руйнівників верстатів» (1812), а також у віршах та епіграмах 1812—1816. У ці ж роки Байрон створює ліричні вірші, в яких тема кохання поєднується з волелюбними ідеями, а також цикл так званих східних поем («Гяур», «Абідоська наречена», 1813, «Корсар», «Лара», 1814, дещо пізніше — «Мазепа», 1818, та ін.), об'єднаних спільними настроями. В цих поемах особливо помітні суперечності світогляду Байрона — могутній протест поета-романтика проти ненависної йому дійсності і анархо-індивідуалістичні мотиви та песимізм. Настрої трагічної самотності, відчаю, нігілістичне заперечення можливостей суспільного прогресу особливо виявились у вірші «Пітьма» (1816), у філософській драмі «Манфред» (1817) та в деяких інших творах, написаних після другого вимушеного від'їзду Байрона з батьківщини внаслідок жорстоких переслідувань його панівними класами Великої Британії. Так звана світова скорбота Байрона виникла насамперед під впливом духовної кризи, пережитої поетом у зв'язку з крахом ідеалів Французької революції та реставрацією «старого режиму» в Європі після падіння Наполеона. Сила Байрона в тому, що він зумів перебороти свої вузько індивідуалістичні й песимістичні настрої і в громадсько-політичній діяльності та у найкращих творах залишився активним борцем проти реакції, за краще майбутнє народу. Цю силу він черпав у живому зв'язку з визвольними рухами сучасності. Навіть у найтяжчі для нього часи внутрішньої розгубленості Байрон вірний своїм демократичним принципам. У поемі «Шільйонський в'язень» (1816) він оспівав мужність швейцарського республіканця XVI століття Боннівара, створив бойовий гімн англійських луддитів — «Пісня для луддитів» (1816).

Коммуникативные качества речи

Общение - это целенаправленное взаимодействие людей, основным средством которого является речь, то есть деятельность говорящего и слушающего, письмо и чтение, и результат (высказывание и текст).

Речевое общение складывается из трёх основных составляющих:

1) Речевая ситуация - в которой порождается высказывание. Она также неоднородна:

   - Время;

   - Место;

   - Участники.

2) Речевое событие - это речь и условия общения;

3) Речевое взаимодействие - взаимодействие адресата и адресанта, которое осуществляется на основе знания предмета речи, то есть реальной действительности и языка, позволяющего передавать информацию.

Коммуникативные качества речи - это свойства речи, обеспечивающие оптимальное общение сторон, то есть относительное единство замысла адресанта и восприятия адресатом речевого произведения.

Основными коммуникативными качествами речи являются следующие:

1) Правильность, т.е. соответствие структуры речи действующим языковым нормам;

2) Точность. Данное свойство обеспечивает понимание мысли говорящего собеседниками;

3) Уместность - качество, которое заключается в соответствии языковых средств условиям общения. Уместность бывает текстовая (целесообразное использование того или иного речевого средства в конкретном высказывании) и ситуативная (проявляется в построении высказывания с учётом интересов адресата, уровня образования, настроения и т.д.);

4) Богатство - качество, которое возникает на основе соотношения речи и языка. Под ним понимается разнообразие использования языковых средств. Оно зависит от активного и пассивного запаса человека. Бедность - нецелесообразность использования одного и того же или однокоренных слов, однотипность синтаксических конструкций.

5) Ясность - качество, которое возникает на основе соотношения речи и её восприятия, смысл которой понимается адресатом без затруднений. Причиной неясности может быть использование слов, неизвестных адресату, поэтому в речевой практике выработаны следующие объяснения слов:

- Логическое определение - определение понятия через род и вид;

- Синонимический - объяснение с синонимов или синонимического ряда;

- Описательный. Информация вводится в определение посредством операторов;

- Обращение к происхождению слова, то есть к его этимологии.

6) Краткость - качество, которое заключается в соразмерности содержания речи к её объёму. Нарушение краткости может быть связано с отсутствием мысли, незнанием предмета речи, но стремлением при этом говорить красиво.

7) Чистота - качество, которое заключается в отсутствии чуждых литературному языку элементов, а также единиц, отвергаемых нормами нравственности. Засоряют речь слова-паразиты, сниженные и грубые слова, в том числе бранные.

8) Выразительность - качество, которое базируется на соотношении речи и эстетики. Поддерживается специальными средствами, к которым относятся тропы и фигуры речи.

Тропы основаны на переносе значения и совмещении смыслов. К тропам относятся метафора, гипербола и т.д.

Фигуры - это построения предложения.

9) Логичность - качество, возникающее на основе речи и мышления. Логичной считается речь, соответствующая законам логики.

   Законы логики:

   - Закон тождества: каждая мысль текста при повторении должна иметь определённое устойчивое содержание, то есть в процессе рассуждения мысль должна быть тождественна самой себе. Данный закон запрещает путать и подменять понятия рассуждения, т.е. употреблять одно и то же слово в разных значениях или вкладывать одинаковое значение в разные слова, создавать двусмысленность. Данный закон иногда нарушается преднамеренно, в результате чего появляются софизмы.

       Софизм - подмена понятий, это внешне правильное доказательство ложной мысли с преднамеренного нарушения логических законов.

   - Закон противоречия (непротиворечия) - является фундаментальным, на нём построена вся современная математика. Закон: не могут быть одновременно истинными два противоположных суждения об одном и том же предмете, взятых в одном и том же отношении (предмет характеризуется с одной точки зрения в одно и то же время). Одно из таких высказываний является ложным.

   - Закон исключённого третьего: из двух противоположных суждений об одном и том же предмете, взятом одновременно и в одном и том же отношении, одно непременно истинно, третьего не дано.

   - Закон достаточного основания - истинная мысль должна быть обоснованна другими мыслями, истинность которых доказана.

Объяснение: