Мяч, летящий горизонтально со скоростью v1 = 10 м/с, отбрасывается ударом ракетки в противоположную сторону со скоростью

ответ к заданию по физике
 

Храм — это центр нашей духовной жизни. Здесь «Силы Небесные с нами невидимо служат», поэтому можно сказать, что храм — это кусочек Неба на земле или островок Небесного Царства. Храмы иначе называются церквами, потому что верующие, собирающиеся здесь на молитву, составляют Церковь (т.е. собрание или общество).

Влекомые благодатью Божией, верующие люди всегда стремились прийти в храм. Господи, возлюбил я обитель дома Твоего и место жилища славы Твоей... Возрадовался я, когда сказали мне: пойдем в дом Господень, — говорил древний праведник.

Все храмы посвящены Богу и в них Господь невидимо присутствует Своею Благодатью. Каждая церковь имеет свое частное название, в зависимости от того священного события или лица, в память которых она освящена, например, церковь Рождества Христова, храм, в честь Св. Троицы, во имя св. равноапостольных Константина и Елены. Если в городе несколько храмов, то главный из них называется «собором»: сюда в торжественные дни собирается духовенство различных церквей, и богослужение совершается соборование. Тот собор, при котором находится кафедра епископа, называется «кафедральным».

Цей твір О. Уайльда розпочинається з розповіді про те, як в лютий мороз два бідні лісоруби заблукали в лісі. Раптом з неба впала надзвичайно яскрава зірка. Лісоруби побачили спляче дитя. Один з них усиновив хлопчика. Йшли роки. Дитина росла дуже красивою. Зачарований своєю красою, він знущався і виставляв на сміховисько усіх, хто був негарний. Але одного разу він сам перетворився на виродка з обличчям жаби, коли відмовився від матері, що прийшла до нього у вигляді жебрачки. Це було покарання за його гріх.

Три роки бродив герой по світлу, шукав матір. І ніде він не зустрічав ні любові, ні милосердя. Усі обходилися з ним так само, як колись він сам поступав з іншими. Та все ж хлопчик-зірка заслужив щастя. Пізнавши страждання, він навчився співчувати горю інших, він став милосердним.

Коли хлопчик потрапив в рабство до злого чаклуна, йому довелося тричі шукати в лісі монети: білу, жовту і червону. Він за до зайченяти, визволеного їм з капкана, знаходив монети і віддавав їх жебракові. При цьому герой знав, яка кара чекає його: вперше — побої, удруге — вічне рабство, утретє — смерть…

Втім, у цієї казки щасливий фінал. До хлопчика-зірки повернулася краса. До того ж виявилось, що його батьки — король і королева. І на довершення усього — люди визнали його своїм государем.