Две подружки купили на базаре 9 кружевных платков по одинаковой цене. Одна заплатила за свои платки 32 монеты, а другая — 40 монет.

Кажуть, якби з планети Земля вилітав на інші планети якийсь вигаданий зореліт, то його обов’язково спорядили б картиною Леонардо да Вінчі “Джоконда”. Це для того, щоб люди на іншій планеті могли мати уявлення про нашу культуру, про духовність. Але ж картина була написана 1503 року!

Невже за цей час нічого кращого людство не придумало? Пройшло більш ніж 500 років!

Мені здається, що є багато нових творів мистецтва, науки, які можна було б показати інопланетянам. Але з іншого боку, якщо вже 500 років люди зачаровуються Джокондою, то в ній

є щось величне й загадкове. Напевне, усе, що створили люди (пам’ятники, музеї, ракети, хмарочоси), – це історія, і її потрібно берегти. Бредбері застерігає нас від надмірної самовпевненості. Прогрес – це добре, але не треба забувати про небезпеку від швидкого розвитку цивілізації.

По телевізору іноді я бачу, як люди нищать нашу природу. Зрубують дерева, а від цього змінюється рельєф. І це небезпечно. Люди викидають дуже багато сміття, яке шкодить землі. Навіть їжа тепер стала не справжньою, а порошковою.

В оповіданні “Усмішка” показано, як люди засуджують цивілізацію, бо вона принесла їм багато горя. Ми маємо зберегти все те добре, що зробили люди на нашій планеті, і маємо не допустити знищення нашої природи та Всесвіту.

Мільйон років тому Homo sapiens ще не існувало. Вочевидь, було кілька різних видів людей. Наприклад, Homo heidelbergensis, який був схожий з Homo erectus і сучасну людину, але мав більш примітивну анатомію, ніж пізні неандертальці.

Протягом останніх 10 000 років в житті людства відбулися значні зміни, і організму людини довелося чимало адаптуватися.

Сільськогосподарська революція змінила раціон людини і призвела до проблем зі здоров'ям, для вирішення яких нам довелося застосувати науку. Наприклад, ми навчилися лікувати діабет інсуліном.

Зовнішній вигляд людини теж змінився, люди стали товстішими, а в деяких регіонах і вищими на зріст.

Отже, цілком можливо, що згодом ми могли б і зменшитися в розмірах, щоби споживати менше енергії і вміщатися на нашій перенаселеній планеті, вважає Томас Майлунд, доцент біоінформатики в Орхуському університеті в Данії.