Варіанти моделі поведінки в конфліктній ​

Существует пять основных стратегий поведения в конфликтов:

1) при в ущерб своих интересов),

2) компромисс (взаимные уступки сторон),

3) сотрудничество (поиск общего решения),

4) конкуренция (соперничество сторон),

5) игнорирование (избегание решения конфликта).

Відповідь:Плюшевий ведмедик, лисиця, сова, черепаха, акула: моделі поведінки в конфліктних ситуаціях

Ідеальний безконфліктний стан, коли люди працюють і взаємодіють в повній гармонії з самими собою і оточуючими – це недосяжна утопія. Тому більшість зусиль щодо повного усунення конфліктів виявляються марними.

Традиційно психологічна література робила акцент на «вирішення» конфлікту, підкреслюючи, що його можна і необхідно вирішити: досягти ідеального безконфліктного стану, коли люди працюють і взаємодіють в повній гармонії з самими собою і оточуючими. Однак повсякденна практика показала, що:

– більшість зусиль щодо повного усунення конфліктів виявляються марними;

– конфлікти, крім негативної функції, здатні мати і позитивний ефект.

У своєму аналізі конфліктів в системі міжособистісних відносин Кеннет Томас (Kenneth W. Thomas) припустив, що необхідно перенести акцент з усунення конфліктів на контроль  або управління ними. Вперше в соціальній психології було поставлено питання про неоднозначне ставлення до особистісних конфліктів і було показано, що одне із завдань управління – навчитися керувати всіма фазами конфлікту.

К. Томас виділив наступні п’ять в врегулювання конфліктів:

Плюси і мінуси даної стратегії: якщо предмет спору не так вже важливий, а важливіше зберегти добрі взаємини з іншою людиною, то поступитися, дати йому таким чином самоствердитися може бути найкращим варіантом поведінки. Але якщо конфлікт стосується важливих питань, які зачіпають почуття учасників спору, то таку стратегію не можна назвати продуктивною. Її результатом будуть негативні емоції сторони, що поступилася (злість, образа, розчарування та ін.), а в довгостроковій перспективі втрата довіри, поваги і взаєморозуміння між учасниками.

Для наочності цієї стратегії поведінки в конфлікті дано умовну назву м’якої іграшки, яка без жодних зусиль з нашого боку дає нам відчуття тепла і м’якості. Стратегія залагодження в конфлікті спрямована на максимум у взаєминах і мінімум в досягненні особистих переваг. Основний принцип поведінки: «Все, що Ви хочете – тільки давайте жити дружно». Це установка на доброзичливість за рахунок власних втрат, так звана «гра в хованки», але, звичайно, до певної межі, оскільки інстинкт самозбереження сильно розвинений у всіх людей. Часто такої стратегії дотримуються альтруїсти, іноді зовні, а іноді за переконанням. Тут важливе співвідношення сил супротивників. Якщо співвідношення сил не на його користь і подальша боротьба не має сенсу, то відбувається переорієнтація на установку, девіз якої: «Здаюсь на милість переможця». Стратегія залагодження може бути розумним кроком, якщо конфронтація з приводу незначних розбіжностей може вносити надмірний стрес у взаємини на даному етапі або в тому випадку, якщо інша сторона не готова до діалогу. Бувають і такі випадки, коли потрібно зберегти добрі стосунки. Конфлікти іноді самі дозволяються тільки за рахунок того, що ми продовжуємо підтримувати дружні стосунки. У разі ж серйозного конфлікту стратегія поведінки «Плюшевого ведмедика» призводить до того, що не будуть зачіпатися головні спірні питання і конфлікт залишається невирішеним.

Тактичні дії «Плюшевого Ведмедика»:

– Постійне підкорення вимогам противника, тобто максимальні поступки;

– Постійна демонстрація непретендування на перемогу або серйозний опір;

– Потурання противнику, лестить.

Якості особистості:

– Безхребетність – відсутність власної думки в складних ситуаціях;

– Бажання всім догодити, нікого не образити, щоб не було суперечок і зіткнень;

– Йде на поводу у лідерів неформальних груп, його поведінкою часто маніпулюють;

– Переважає тенденція відволікатися при участі в бесіді.

 

Компроміс («лисиця»):

Ключові тези:

у сторін однаково переконливі аргументи;

необхідний час для врегулювання складних проблем;

потрібно прийняти термінове рішення при дефіциті часу;

співпраця та директивне наполягання на власній точці зору не приводять до успіху;

обидві сторони мають однакову владу і мають взаємовиключні інтереси;

вас може влаштувати тимчасове рішення;

задоволення вашого бажання має для вас не надто велике значення, і ви можете дещо змінити поставлену на початку мету;

компроміс дозволить зберегти взаємовідносини, і ви віддаєте перевагу, тому щоб хоч щось отримати, ніж все втратити.

Компроміс – це часткове задоволення інтересів обох сторін конфлікту.

Тактичні дії «Лисиці»:

– Торгується, любить людей, які вміють торгуватися;

– Використовує обман, лестощі для підкреслення не надто виразних якостей у противника;

– Орієнтована на рівність у розподілі, діє за принципом: «Всім братам – порівну».

Якості особистості:

– Гранична обережність в оцінці, критиці, звинуваченнях у поєднанні з відкритістю. Такі якості є, безсумнівно, елементом високої культури особистості;

– Насторожене ставлення до критичних оцінок інших людей;

– Очікування м’яких формулювань, красивих слів;

– Бажання переконати людей не висловлювати свої думки занадто різко і відкрито.

 

Первое стихотворение Бунин написал в возрасте восьми лет. В шестнадцать лет появилась его первая публикация в печати, а в 18, покинув обнищавшее имение, по словам матери, "с одним крестом на груди", он начинает добывать хлеб литературным трудом.
Иван Бунин был великий.
В свои 19 он производил впечатление зрелого человека, в 20 становится автором первой, вышедшей в Орле, книги. Стихи сборника во многом были, правда, еще несовершенны, признания и известности молодому поэту не принесли. Но здесь обозначилась одна вызывающая к себе интерес тема - тема природы. Ей останется верен Бунин и в последующие годы, хотя всё органичнее в его поэзию начнет входить философская и любовная лирика.

Бунин вырабатывает свой собственный стиль в русле прочных классических традиций. Он становится признанным поэтом, достигнув мастерства прежде всего в пейзажной лирике, потому что его поэзия имеет прочную основу - "усадебную, полевую и лесную флору Орловщины", родной поэту среднерусской полосы. Этот край, по словам знаменитого советского поэта А. Твардовского, Бунин "воспринял и впитал в себя, и этот запах впечатлений детства и юности достается художнику на всю жизнь".

Одновременно со стихами Бунин писал и рассказы. Он знал и любил русскую деревню. К крестьянскому труду он проникся уважением с детства и даже впитал "на редкость заманчивое желание быть мужиком". Закономерно, что деревенская тема становится обычной в его ранней прозе. На его глазах русские крестьяне и мелкопоместные дворяне нищают, разоряется, вымирает деревня. Как позже отмечала его жена, В. Н. Муромцева-Бунина, его собственная бедность принесла ему пользу глубоко понять натуру русского мужика.

Первое стихотворение Бунин написал в возрасте восьми лет. В шестнадцать лет появилась его первая публикация в печати, а в 18, покинув обнищавшее имение, по словам матери, "с одним крестом на груди", он начинает добывать хлеб литературным трудом.
Иван Бунин был великий.
В свои 19 он производил впечатление зрелого человека, в 20 становится автором первой, вышедшей в Орле, книги. Стихи сборника во многом были, правда, еще несовершенны, признания и известности молодому поэту не принесли. Но здесь обозначилась одна вызывающая к себе интерес тема - тема природы. Ей останется верен Бунин и в последующие годы, хотя всё органичнее в его поэзию начнет входить философская и любовная лирика.

Бунин вырабатывает свой собственный стиль в русле прочных классических традиций. Он становится признанным поэтом, достигнув мастерства прежде всего в пейзажной лирике, потому что его поэзия имеет прочную основу - "усадебную, полевую и лесную флору Орловщины", родной поэту среднерусской полосы. Этот край, по словам знаменитого советского поэта А. Твардовского, Бунин "воспринял и впитал в себя, и этот запах впечатлений детства и юности достается художнику на всю жизнь".

Одновременно со стихами Бунин писал и рассказы. Он знал и любил русскую деревню. К крестьянскому труду он проникся уважением с детства и даже впитал "на редкость заманчивое желание быть мужиком". Закономерно, что деревенская тема становится обычной в его ранней прозе. На его глазах русские крестьяне и мелкопоместные дворяне нищают, разоряется, вымирает деревня. Как позже отмечала его жена, В. Н. Муромцева-Бунина, его собственная бедность принесла ему пользу глубоко понять натуру русского мужика.