Две лодки находятся в стоячей воде. Люди, сидящие в лодках, тянут верёвку, соединяющую лодки. Опишите, что происходит с лодками

F1=F2
m1a1=m2a2
S=a*t^2/2, след
m1S1=m2S2, где S это пройденный путь каждой лодкой до встречи.
Таким образом, лодки начнут двигаться на встречу друг другу, с ускорением обратно пропорциональным отношению их масс.
Ничего не изменится, если в одной лодке веревку привязать. Они так же, как и в первом случае будут двигаться на встречу друг другу. Лодки будут не подвижны, только если привязать концы на обеих лодках

Основоположником байки вважають античного раба-митця Езопа. Дійсно, мудрість його байок настільки глибока і невичерпна, що протягом багатьох століть нею користуються байкарі. Вони створюють нову форму для байки, завіршовують її, але не вважають за потрібне змінювати її зміст, який є довершеним, а тому вічним.

Розглянемо три байки Езопа, які прожили віки, і тепер у віршованій формі відомі під іменами інших байкарів, зокрема іменем російського письменника Івана Крилова: "Крук і лисиця", "Мураха і Цикада" та "Лисиця і виноград".

Мораль байки "Крук і Лисиця" у Крилова принципово відрізняється від Езопової виховної ноти. Езоп пише про нерозумність Крука, а Крилов робить інший акцент, і в нього головним персонажем стає улеслива Лисиця. Отже, основна ідея його байки — лестощі, які шкодять оточуючим. Обидві риси людської натури — дурість і улесливість— можна знайти в обох байках. Але акценти авторами розставлені різні, а тому байки сприймаються по-різному, хоч відразу зрозуміло, що використовується один і той самий сюжет.

Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею.

Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. “Це був старий грішник – заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри”. І торував він дороги життя, “нехтуючи людським співчуттям”. Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своєлюдське серце.До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп’яти було читання.Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди.Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття.Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще.

Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його іли і побажали щастя.

Останній дух показав Скруджу те, що станеться після його смерті. “Ділових людей”, яких так поважав Скрудж, цікавило тільки те, кому старий скнара залишив гроші. Чужі люди були біля його мертвого тіла і розкрадали все, що можна було вкрасти. Жахнувся Скрудж і захотів змінити своє життя.

Подорож у часі та просторі дала можливість Скруджеві осягнути своє життя і сприяла його переродженню.

Объяснение: