ЗДОРОВА БРАТАНЫ ЛИТЕРАТУРА 7 КЛАСС Базовый уровень (Блок А) А1. В былине «Вольга и Микула Селянинович» Микула – оратай, то есть :1) воин, 2) певец, 3) пахарь, 4) рыболовА2. Какими качествами не обладала Феврония, героиня «Повести о Петре и Февронии Муромских»?1) умела лечить, 2) была очень умна, 3) была экономна, 4) была жестокаА3. В каком произведении А.С. Пушкина появляется образ «маленького человека»?1) «Песнь о вещем Олеге»; 2) «Руслан и Людмила»;3) «Полтава»; 4) «Станционный смотритель»;А4. Автор «Бирюка»1) И.С. Тургенев; 3) М. Ю. Лермонтов;2) Н. В. Гоголь; 4) Л.Н. Толстой.А5. Кто из героев «Песни про царя Ивана Васильевича, молодого опричника и удалого купца Калашникова» произносит: «Я скажу тебе, православный царь:/Я убил его вольной волею, /А за что про что – не скажу тебе, / Скажу только Богу единому.»1) Иван Васильевич; 2) купец Калашников; 3) Алена Дмитревна; 4) опричник Кирибеевич.А6. О чем рассказ А.П. Чехова «Злоумышленник»:1) о том, как глупый «злоумышленник» хотел ограбить поезд;2) о крестьянах, которые не понимают, каковы последствия их поступков: необходимо им объяснять, а не наказывать;3) о том, что следователь не понимает крестьян и не разделяет их увлечение рыбалкой;4) о крестьянах, которые раскручивают гайки –злоумышленниках, которых надо строго наказывать.А7. Кто из перечисленных русских писателей писал стихотворения в прозе1) М.Ю. Лермонтов; 3) А.Н. Некрасов;2) Л.Н. Толстой; 4) И.С. Тургенев.А8. Какой темы нет в произведении М.Е. Салтыкова-Щедрина «Повесть о том как один мужик двух генералов прокормил»?1) покорности народа; 2) неблагодарности господ; 3) экологии; 4) простой человек все умеет.А9. Авторы двух разных, но одноименных произведений: «Детство»?1) А.К. Толстой; М. Горький; 2) И.С. Тургенев, Н.А. Некрасов; 3) В.В. Маяковский, М. Горький; 4) Л.Н. Толстой, М. ГорькийА10. Что такое литота?1) Преувеличение чего-либо; 3) преуменьшение чего-либо;2) Переносное значение предмета; 4) Саркастический смех.А11.Как называются японские трехстишья, состоящие из 17 слогов и неимеющие рифмы?1) хокку, 2) рубаи, 3) белый стих, 4) афоризмОсновной уровень (Блок В)1. Что подарили друг-другу Джим и Делла в новелле О. Генри «Дары волхвов»2. Автор известных строк:«Топи да болота, Синий плат небес.Хвойной позолотойВзвенькивает лес»3. Самое острое, напряженное место в повествовании – это…?4.Название трехсложного стихотворного размера, в котором слоги чередуются так: ударный. Безударный. безудар Творческий уровень (Блок С)1. ответьте на вопрос: «Каждый ли на подвиг?» (по рассказам Ю.П. Казакова «Тихое утро» или Е.И. Носова «Живое пламя»)?При выполнении задания дайте связный ответ на вопрос в объеме 5-8 предложений

Доисторические люди считали окружающий мир единым живым существом, огромным и непонятным.

Народы, чей уровень развития был более высок( древние египтяне и греки), получали возможность путешествовать в дальние страны и видели, что на свете существуют не только горы, или степи, или леса. Они представляли себе Землю в виде плоского диска или высокой горы, окруженной со всех сторон бескрайним морем.

У древних индийцев существовала легенда о том, что плоскость Земли не просто парит в небе или плавает в мировом океане, а покоится на спинах трех гигантских слонов, которые, в свою очередь, стоят на панцире черепахи.

В Древнем Китае считали, что Вселенная подобна яйцу, расколотому пополам.

В представлениях древних обитателей Американского континента время и пространство представляли собой единое целое и обозначались одним и тем же словом «пача».

Более двух тысяч лет назад древнегреческие математики Пифагор, а за ним Аристотель, разработали теорию шарообразной Земли, которая, по их мнению, была центром Вселенной.

Тоді князь говорить:

— Ну, Ілля Муромець, накажи ти йому!

От Ілля Муромець і каже:

— Ви станьте тут,— до князя і княгині (накрив їх буркою),— я вас прикрию, щоб у вас перепонки у вухах не полопались, коли він буде свистіти.

А Солов'ю-розбійнику наказав:

— Ану, слухай, Соловей-розбійник, що я тобі наказую, засвисти іще раз по-солов'їному!

Так він як засвистів — листя посипалось з дерев і ті богатирі, котрі були у князя Володимира, попадали і рачки тікали. А він іще як заревів по-звіриному, так ті рачки розбіглися, хто куди попав, князя й княгиню Ілля держав під буркою, щоб не попадали і щоб перепонки не полопались.

— Такі ви знатні, га? — каже Ілля Муромець до богатирів.— Тікаєте? А як же я од нього не тікав?

Тоді вивів Солов'я-розбійника у поле і одрубав йому голову.

Потім остався жить у князя Володимира. От одного разу знов богатирі з'їхалися до князя. Гуляли там, бенкетували і щось там не помирилися, посварилися з Іллею Муромцем. Підмовили князя, і князь узяв та й посадив Іллю Муромця в тюрму. Посадив у тюрьму і ту тюрьму обгорнув землею, валом таким. І не посилав три роки Іллі Муромцю їсти, думав, що Ілля вже там загинув.

А дочка князя Володимира, щоб батько не знав, таємно носила Іллі їсти. І він собі так сидить, їсть, п'є, а князь думає, що він уже давно помер.

Пройшло три роки. Коли це один татарський цар, богатир на ймення цар Калін, присилає до князя гінцем листа, пише: «Я татарський цар Калін. Мало мені моїх татар, хочу забрать і твою Київщину. І коли ти мені добровільно не оддаси своє царство, то я прийду з військами, завоюю тебе, і ти будеш зі своєю жінкою у мене на кухні воду носить».

Почитав князь Володимир того листа, перелякався. Зразу почав радитись з жінкою:

— Що нам робить, що нам робить? Привезли й дочку:

— Що нам робить? Дочка каже:

— Ану, пошліть, часом живий Ілля Муромець там?

— Що ти,— каже князь,— здуріла, чи що? Три роки він голодний там сидить, він давно помер, його кістки там розсипались, мабуть.

— Та ні, ні, ану, пошліть!

Він знов кричить на неї, а далі:

— Та, може, і справді він живий.

Батько бачить, що дочка пристає, та й каже:

— Ану, пошлю, підіть подивіться!

Пішли, розкопали... Зайшли. А Ілля Муромець сидить, пісеньки наспівує.

Повернулись вони до князя і говорять:

— Ілля Муромець живий, наче з ним нічого і не бувало.

— Правда?

— Правда.

— Ану гайда! — князь бігом до нього. Прийшов, одімкнув усі двері, випустив Іллю Муромця і почав просити:

— Іллюшко,— каже,— Іллюшко, прости за те, що я на тебе прогнівався і посадив тебе в тюрму! Виручай тепер нас із біди!

— Ні-і! — каже Ілля Муромець.— Іди ти собі! Ти хотів заморити мене голодом, щоб я вмер, а тепер хочеш, щоб я йшов виручати тебе! Нема!

Послав князь княгиню.

Прийшла княгиня, просила, просила, знов Ілля відмовився:

— Ні-і! Нізащо вас не буду захищати. Тоді дочка каже:

— Ану, піду я по

Прийшла дочка, він не відмовляється, каже:

— Ти мене годувала, ти мене держала на світі, за тебе йду, буду захищати Руську землю! Має,— каже,— твій тато і мама щастя.

І як вийшов Ілля Муромець, як пішов з Каліном царем воювати! Розбив Калінове військо. А цар Калін був здоровий, сильний богатир. Коли Ілля розбив його війська, він сам взявся з Іллею бороться. Бились, бились, троє діб бились. Цар Калін уже наче совсім подужав Іллю, кинув його об землю і надавив.

А цар Калін татарський мав три дочки, три красуні дочки мав, і не хотів він Іллю Муромця убить, а тільки залякать. Витяг кинджал і каже: «От я з тебе кишки випущу!» А потім:

— Ну, ще оставлю тебе живим. У мене є три дочки, вибирай яку хоч заміж і будеш жити у мене, будеш мене захищати. Нащо тобі оті руські князі поздавалися, коли ти сам за їх б'єшся, а вони не допомагають тобі?

А Іллі Муромцю оті старики, які його оздоровили, сказали: «Ти як будеш на руській землі, то весь час будеш од землі сили набираться. Скільки будеш лежать на землі, стільки будеш сили набираться». От цар Калін його душить до землі, а Ілля думає: «Га-га-га, души, души!» Та все стає сильнішим і сильнішим.

Цар Калін грозить йому: «Якщо не хочеш мою дочку заміж узяти, то я тебе зразу ж заколю». А Ілля спокійно лежить. Лежав-лежав, а вже відчуває, що силу має! Узяв, захватив ногами та як кине царя Каліна вгору. Той піднявся метрів на десять угору, а тоді як упав — мало не вбився об землю. Ілля Муромець живо схопив його за ноги і давай ті війська, котрі були ще недобиті, тим царем Каліном колошматити. Крутить кругом себе і його ж війська б'є. І розбив усі війська татарські. Потім вернувся назад у Київ, узяв у князя Володимира дочку заміж і живе собі, царствує.