1. Какие звезды называют желтыми карликами? 2. Какие звезды называют красными гигантами? 3. Какие звезды называют черными дырами?

1. Желтыми карликами называют небольшие звезды главной последовательности, имеющие массу от 0,8 до 1,2 массы Солнца и температуру поверхности ≈5000 K.

2. Красными гигантами называют звезды поздних спектральных классов, обладающие высокой светимостью и протяжённой оболочкой.

3. Чёрными дырами называют звезды, переживающие конечный этап жизни: после выгорания термоядерного топлива и прекращения реакции звезда начинает остывать, что приводит к уменьшению её внутреннего давления и сжатию под действием гравитации.

Между 1800 и 1820 годами появились инновации, которые вновь повысили качество и эффективность производства. Симеон Норт предложил использовать разделение труда при производстве огнестрельного оружия. Впоследствии это привело к разработкам фрезерных станков. В 1819 году Томас Бланчард изобрёл токарный станок, а к 1822 году Джон Холл наладил производство винтовок с использованием всех этих инноваций и неквалифицированных рабочих. В Великобритании его система получила название американской.

Между 1840 и 1860 годами общая длина железнодорожных путей в США выросла от 5 353 до 49 250 км.

ответ

ісламська монархічна держава турецької династії Османів. Існувала у 1299–1923 роках. Заснована султаном Османом І на території Мала азія. У ранньому новому часі була наддержавою в Європі та Середземномор'ї. Знищила Візантійську імперію, захопивши її столицю Константинополь, перейменований на Стамбул (1453). У часи найбільшого розквіту в XVI — XVII століттях займала Анатолію, Близький Схід, Північну Африку, Балканський півострів і прилеглі до нього з півночі землі Європи. Мала численних васалів — Волощину, Молдовське князівство, Дубровницька республіка, Кримське ханство, Мекку, Трансильванію, Імеретінське царство та інших. Очолювалася султанами, що також носили титули падишаха, халіфа й імператора Риму. Керувалася міцним центральним урядом (портою) та багатонаціональною бюрократією на місцях. Столиця розташовувалася у містах Сегют (1299–1326), Бурса (1326–1365), Едірне (1365–1453) й Стамбул (1453–1922). Панівною релігією був суннітський іслам, представники інших релігій обкладалися податком. Основною мовою панівної верстви була османська турецька. Серед багатонаціонального населення найчисленнішими етносами були турки, греки, вірмени і араби. У XVI—XVII століттях мала одну з найкращих армій світу, каркас якої становили артилерія та яничарська піхота. Вела перманентні війни із Персією, Священною Римською Імперією, Угорським королівством, Польщею, Російською імперією, Венеціанською республікою, Папською областю і Мальтійським орденом. На вершині своєї могутності, під час правління Сулеймана I Пишного (1520–1555), простягалась від воріт Відня до Перської затоки, від Криму до Марокко. Вступила в епоху занепаду після поразки у Великій турецькій війні (1683—1699). Сильно ослабла внаслідок корупції чиновництва, яничарських бунтів, поразок у російсько-османських війнах XVIII — XIX століть та націоналістичної політики молодотурків. Розпалася після Першої світової війни 1914—1918 років. 1922 року було скасовано монархію, а 1924 року — халіфат. Розпад держави закріпив Лозаннський договір 1923 року, внаслідок якого постала Турецька республіка, наступниця імперії. Колишні володіння Османів стали незалежними державами або володіннями Великої Британії, Франції та Росії.