Главой древнерусского государства был Великий Князь Киевский Новгородский Московский

Правильные ответы к тесту выделены
Тест  прошел проверку
ставим +1 к ответу)

Суперечності, що виникають у результаті відмінності у поглядах, інтересах, прагненнях людей і сприймаються та оцінюються його учасниками як несумісні з їх власними. Це супроводжується спробами примусового нав'язування власної позиції і призводить до психологічної напруженості та протиборства.

Основними складовими конфлікту є: учасники конфлікту; причини його виникнення; сприйняття конфліктуючими один одного в ситуації, що виникла (насправді чи уявно); спрямованість і емоційна виразність дій конфліктуючих.

Пізнавальний компонент полягає в протиріччі сприймання тих чи інших подій, явищ, фактів його учасниками в існуючій ситуації, викривленні уявлень про індивідуальні особливості один одного та займану позицію, справжні причини напруженості, можливі варіанти вирішення проблеми. Конфлікт може також спричинитися акцентуванням уваги не на цілісному тлі події, а на окремих її фрагментах (частинах, деталях); загостренням пам'яті на негативних обставинах, пов'язаних з контактами конфліктуючих у минулому; низьку критичність мислення, нездатність зрозуміти позицію іншого чи визнати правильність відмінної від своєї точки зору, тенденційність та упередженість оцінок.

Емоційний компонент конфлікту виявляється як взаємна антипатія чи особлива небезсторонність один до одного, взаємна подразливість та збудливість, агресивність та злобливість, неприйнятність емоційного стану іншої людини, емоційна тупість чи, навпаки, підвищена ранимість, а також як зневажливість, погорда, презирство, що підкреслено демонструється у спілкуванні.

Вольовий компонент конфлікту виражається через взаємну демонстрацію (звичайно - словесну) суперечності позицій, непоступливість, негативізм, небажання зрозуміти один одного і розібратися в ситуації, що склалася, затяте нав'язування своєї точки зору.

Зазначені компоненти конфлікту взаємодоповнюють один одного, щоразу виявляючись по-різному.

Необхідно розрізняти причину і привід виникнення конфлікту, причому вони можуть бути як справді суттєвими, так і незначними й оцінюватись кожною із сторін по-різному. Причини не завжди "лежать на поверхні", вони інколи знаходяться в минулому і тому приховані, незрозумілі одній із конфліктуючих сторін.

Мартин Лютер. Биография Лютера очень насыщенна и интересна. Он родился в 1483 году в Германии, в городе Эйслебен. Получил хорошее образование, и по настоянию отца изучал право. Курс юридических наук наш герой так и не окончил, потому что решил стать августинским монахом. В 1512 году он окончил Виттенбергский университет, получил степень доктора теологии и стал преподавать. Все эти годы в сердце Мартина росло недовольство Римской католической церковью. За два года до окончания университета, он побывал в Риме и был поражен размаху коррупции и продажности, творившихся в церкви. 31 октября 1512 года на дверях церкви в Виттенберге Лютер вывесил 95 тезисов. В своих тезисах Мартин резко осуждал церковь за продажность, за практику торговли индульгенциями. Тезисы были отпечатаны в типографии, копии распространялись среди горожан, а так же были отправлены архиепископу Майнца. Действия Лютера принимали все более радикальный характер, вскоре он стал отрицать власть папы Римского.