Прочитай. Кто написал эти строки? Из каких они произведений? Запиши по правилам русского языка. 1. Да здравствует мыло

Кто написал эти строки? К. И. Чуковский
Из каких они произведений? Мойдодыр, Тараканище, Краденое солнце
Запиши по правилам русского языка.
1. Да здравствует мыло душистое и полотенце пушистое.
2.  И сидят и дрожат под кусточками. За болотными прячутся кочками!
3.  «Если только захочу, и луну я проглочу!»
б) Какой отрывок иллюстрирует рисунок? Вот этот из Тараканища И сидят и дрожат под  кусточками, За болотными прячутся кочками!

Объяснение:

1) Шнур — тонкая бечёвка, тесьма, провод или верёвка.

Кабель - конструкция из одного или нескольких изолированных друг от друга проводников (жил), или оптических волокон, заключённых в оболочку

2) Маркиро́вка ка́беля — нанесение на кабель цветовой разметки, условных знаков (надписей), бирок и этикеток, а также специальных электронных маркеров. Маркировка сообщает о свойствах данного кабеля, позволяет однозначно идентифицировать его среди других кабелей или обнаружить место его залегания.

заводская маркировка — цветовая, буквенная или другая маркировка, наносимая на заводе-изготовителе.

маркировка кабельных окончаний — маркировка, наносимая на окончания кабельных линий, в виде условных знаков (надписей), бирок и этикеток в процессе прокладки или подключения кабелей, например, к кроссу (в телефонии)

электронный маркер — используется для обозначения трасс инженерных коммуникаций

Вид провода характеризуется второй буквой шифра. У проводов она обозначает следующее:

Плоский — «П»;

Контроль — «К»;

Монтаж — «М»;

Установка — «П(У)»;

Монтаж, отличающийся гибкими жилами — «МГ».

С следующей, третьей, буквы определяют вещество, из которого произведена изоляция жил:

Поливинилхлоридную изоляцию отличают по букве «В» или «ВР»;

Капроновая изоляция обозначается буквой «К»;

Для резиновой свойственна «Р»;

«МЭ» отличает эмалированную изоляцию;

«Н» или «НР» свойственна негорючему резиновому материалу найриту;

Полиэтилен обозначают буквой «П»;

Лак. Изоляция — «Л»;

Изоляция может обладать несущим тросом, тогда второй буквой будет «Т»;

Стекловолокно — «С»;

Гибкой жиле свойственно обозначение «Г»;

Фальцновая или металлическая — «Ф»;

Экранированная — «Э»;

Полиэтиленовая — «П»;

«О» — так обозначают использование в качестве оплетки шелка полиамидного.

3) ПР-2 ХХ-ХХХ-ХХ:

П - предохранитель;

Р - разборный;

2 - номер разработки;

ХХ - величина номинального тока, А;

ХХХ - рабочее напряжение, В;

ХХ - климатическое исполнение и категория размещения У4, Т3 по ГОСТ 15150-69.

Давньогрецька релігія була політеїстичною, відгомони її та еллінських міфів увійшли до культури всіх європейських народів. Релігійні уявлення і релігійний побут давніх греків перебували в тісному зв'язку з усім їхнім історичним життям.

Різноманітність релігійних уявлень знаходила вираження і в різноманітності культів. У різних регіонах особливо вшановувались певні божества. Наприклад,Зевс — у Додоні (місто на північному заході Греції) та Олімпії, Аполлон — у Дельфах та на острові Делос, Афіна — в Афінах, Гера — на острові Самос. Існували й шанобливі всіма греками святині на зразок Дельфійського і Додонського оракулів або острів Делос, де згідно з давньогрецькими міфами, народилися боги Аполлон і Артеміда.

Релігійні обряди в Греції були вкрай могли виконуватися будь-якою людиною. Фактично вони зводилися до жертвоприношень і молитов, що відбувалися, здебільшого, у храмах. Із 7 століття до н. е. набули поширеня богослужіння, доступні лише для втаємничених — містерії (в Елефсіні на честьДеметри, орфічні на честь Діоніса і т. д.). Прадавній стан грецької релігії відомий з табличок крито-мікенської культури, заснованої на культі богині Землі. Для цього періоду характерна невелика кількість богів, до того ж більшість з них носять іншомовні імена. Втім, вже відомі Зевс, Афіна, Діоніс та деякі інші боги. Їх ієрархія також могла відрізнятися від пізніше встановленої

Давньори́мська релі́гія — одна з політеїстичних систем рабовласницького суспільства з пережитками релігійних уявлень епохи родового ладу.

Основною ланкою господарювання римської громади було хліборобство. Тому для давньоримської релігії характерна віра в духів — покровителів природи, сільського життя і хліборобства. Патріархальність життя зумовила також особливу шану та обожнювання душ предків як покровителів домашнього вогнища — ларів, пенатів та ін. У культі дерев, землі, каміння, деяких тварин відбито риси фетишизму й тотемізму.

Поступово з маси дрібних божків, які уособлювали сили природи і вважалися покровителями тих чи тих явищ дійсності, релігійна свідомість стародавніх римлян стала виділяти окремих головних богів. До цього періоду належить і виникнення численних міфів про богів. Римська міфологія зазнала величезного впливу грецької міфології.

З утворенням класів і держави боги давньоримської релігії (їх було близько 30) стали загальнодержавними, не пов'язаними з певною територією. Оформлення пантеону було насамперед справою вельможних та жерців. Поряд з такими богами, якЮпітер і Марс, що ставали дедалі могутнішими, існувало безліч менших богів, духів, котрі опікувалися окремими життєвими чи господарськими справами.