Придумай свое присловье о красавице-зиме.

Зима вся в платье белом,
Узоры льют рекой
И в ней так много света,
И в ней же мой покой.

Это я для вечно  один из пропавших  тот без имени  без искреннего сердца  как компас  это я для вечно  один без имени  эти линии в прошлом endeavor  чтобы найти пропавших без вести линию жизни  о, как мне жаль,  для сажеобразования дождь  всем желаю, чтобы снова мечтать  мой любящее сердце  потерянный в темноте  для надежде, что я мой  все  мой цветок, увядшие между  на страницах 2 и 3  те, fnd навсегда цвести  ушел с моих грехов  прогулка по темному пути  сон с ангелами  позвоните прошлое за   прикоснись ко мне с любовью  и раскрыть мне мою истинную имя  о, как мне жаль,  для сажеобразования дождь  всем желаю, чтобы снова мечтать  мой любящее сердце  потерянный в темноте  для надежде, что я мой  все  о, как мне жаль,  для сажеобразования дождь  о, как я хочу, чтобы снова мечтать  раз и навсегда  и все за один раз  nemo моим именем навсегда  nemo парусная домой  nemo letiing пойти  о, как мне жаль,  для сажеобразования дождь  всем желаю, чтобы снова мечтать  мой любящее сердце  потерянный в темноте  для надежде, что я мой  все  о, как мне жаль,  для сажеобразования дождь  о, как я хочу, чтобы снова мечтать  раз и навсегда  и все за один раз  nemo моим именем навсегда.

Юрко

«Він радів, що сьогодні таки вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «…Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»

«Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»

«Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови… Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»

«Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».

Тося

«Вона, відчуваючи свою провину, зовсім тихо присіла неподалік. Тепер вона й сама була не рада, що прийшла, бо сподівалася на те, що Юрко стріне привітно, а він…»

«А вона, не зважившись повернутись і піти одразу, тепер деталі почувала себе ніяково й пригнічено. Її засмучувало й те, що Юрко нічого не зловив. Якби зловив, то почав би радуватись, і тоді вони б якось помирились».

«Вона з першого ж дня прив’язалась до нього, весь час намагалась бути в його товаристві, не спускала з нього очей». ·

«Випусти… бо вони повмирають без води». ·

«У її вухах стояв отой качин крик, довго ще стояв, навіть тоді, коли вони вийшли з лісу й через городи йшли до хати».

«Вона хотіла податися разом із Юрком, щоб слухати його розповіді про місто, про те, чого їй ніколи не випадало бачити. Коли вона була з Юрком, то здавалося, що на неї падає чарівніше світло його знань, що вона на якийсь час переселяється у той світ, що постає з його розповідей».

«Вона сама ладна була стати тією качкою, сама ладна була попливти з ним, тільки якби, вони пливли… — Пливіть, рідні, пливіть, ненаглядні!.. Що то вона їх посилає на воду, а вони вже не пливуть». ·

«І вона й справді появилась. Стала біля своєї хати й дивилась, як вони сідають у машину. Їй дуже кортіло підійти, але вона не наважувалась»

Объяснение: