В банке, наполненной водой, на дне лежит картофелина. Как следует изменить состав воды, чтобы картофелина всплыла на поверхность?

Всыпать а воду поваренной соли

ответ:1. Підрядна частина стоїть у середині головної складнопідрядного речення.  

В Сьомого.

7. Бібліотека Ярослава Мудрого, яку досі так і не знайдено, славилася у всій Європі.

2. Сполучне слово виконує синтаксичну роль додатка в складнопідрядному реченні.

Г П’ятому

5. Князеві Ярославу приписують також перше зведення писаних давньоруських законів, що не поступається европейським аналогам тієї епохи.

3. До складнопідрядного з підрядним з’ясувальним належить речення.

В. Восьме

8. Варто відзначити, що Ярослав був людиною всебічно освіченою, на відміну від батька.

4. До складнопідрядного з підрядним обставинним причини належить речення.  

Г Десяте.

10. Ми по праву можемо пишатися цим державним діячем, адже його досягнення залишили вікопомний слід в українській історіі

5. Складнопідрядних речень з підрядними означальними вжито в тексті.  

Г. Шість

1. Ярослав Мудрий був першим князем, який не прагнув походів та завоювань. 2. Він удовольнився тим, що зміцнив кордони своєі держави, захистив її від ворогів. 4. Він збудував у Києві й Новгороді соборні храми в ім’я Святої Софії, які збереглися до наших днів. 5. Князеві Ярославу приписують також перше зведення писаних давньоруських законів, що не поступається европейським аналогам тієї епохи. 7. Бібліотека Ярослава Мудрого, яку досі так і не знайдено, славилася у всій Європі.  9. Смерть князя стала тим рубежем, за яким Русь поховала, на думку багатьох учених, свою могутність і добробут.

6. Пунктуаційну помилку допущено в складнопідрядному реченні.

В Дев’ятому.

9. Смерть князя стала тим рубежем, за яким Русь поховала, на думку багатьох учених, свою могутність і добробут.

Объяснение:

Відповідь:

Бі́блія (грец. τά βιβιλία, βιβλία, «вівлія» тобто «збірка книг»; також через місто Бібл, куди завозили папірус), або Святе́ Пи́сьмо, Свяще́нне Писа́ння — сукупність текстів різних епох і авторів, яка сприймається всіма християнськими конфесіями як Священне Писання. Результат складної праці з відбору цих текстів прийнято називати каноном, а більш або менш близькі за жанром, але такі, що не увійшли до канону, тексти, — апокрифами[1]. Усі книги біблійного циклу мають важливе значення для істориків, філологів тощо. Католицький та православний канони Святого Письма (Біблії) включають в себе 77 книг, а у протестантів — 66. У юдаїзмі лише Старий Завіт (Танах) розглядається як священна книга.

В основі назви «Заповіт» (від івр. ברית‎ — угода, договір, союз, заповіт) лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Заповіті — про ння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.