Ниже приведён перечень терминов. Все они, за исключением одного, связаны с понятием «монетарная политика».

Булак: Мен мугалим болгум келген темадагы дилбаян

Биздин мезгилде, ар кандай кесиптерден баш айланып жатат. Демек, жашоодо сиздин чакырууңузду табуу ого бетер татаалдашат. Коомдун ушундай тез өнүгүшү менен көптөгөн кесиптер иштебей калат, аларга болгон муктаждык жоголот. Ошол эле учурда, көптөгөн жаңы пайда болот. Мен үчүн ар дайым суроо-талап бойдон кала турган кесипти тандоо маанилүү.

Менин оюмча, мугалимдик кесип эч качан актуалдуулугун жоготпойт. Мугалимдерсиз мен адамзаттын бар экендигин элестете албайм. Анткени, дал ушул адам келечек муунду тарбиялайт, окутат, үйрөтөт.

Мугалим болуу - бул өтө чоң жоопкерчилик, анткени аларга эң баалуу нерсе - балдар ишенишет. Ал билим берип, балдарды чоңойгонго даярдап, ар бир балага мамиле табууга аракет кылышы керек. Менин жашоомдо мен эң мыкты мугалимдер гана бар болгондугу үчүн абдан бактылуумун. Мыкты мугалим окуучуларга билимди үйрөтүп гана тим болбостон, аларды ушул билимге ээ болууга кызыктырышы керек.

Балдар менен иштөөдө мугалим класстагы бардык чыр-чатактуу кырдаалды жөнгө салуу үчүн баланын психологиясын жакшы билиши керек. Балдар ага ишенип, көйгөйү менен ага кайрылышы үчүн, ал өзүн алып жүрүшү керек.

Бул бир топ кыйын кесип экендигин түшүнөм. Мугалимдер көп убактысын жумушта, жан дүйнөсү менен иштөөгө арнашат. Алар сабактарга даярданып, дептерин текшерип, окуучуларына көп убакыт арнашат. Демек, жан дүйнөсүн өзүнүн ишине арнаган жана аны чындап сүйгөн адам гана мыкты мугалим боло алат.

Мугалимде руханий сапаттар өтө маанилүү. Ал боорукер, боорукер, түшүнүктүү болушу керек. Балдар ага кол сунушу үчүн, анын көзүнөн сүйүү чачырап турушу керек.

Мен жакшы мугалим боло алмакмын деп ойлойм. Мен коомго пайдалуу болгум келет, балдарга жаңы билим бергим келет, алардын ичинде жакшы сапаттарды тарбиялагым келет. Окуучуларым үчүн сиз менен кубанычыңыз жана тажрыйбаңыз менен бөлүшө алган, сизди ар дайым түшүнгөн дос болом. Чындыгында, кээде балдар мектепте өтө кыйынчылыкка туш болушат жана мугалимдин ар бир окуучуга мамилесин таба билүүсү маанилүү.

Закінчувалася війна. На вулиці цвіла весна. Солдат Андрій Соколов, уродженець Воронезької губернії, згадуючи минуле, розповідає про своє життя. Як в громадянську війну він був на боці червоних, а в голодному 22-му працював на Кубані. Потім повернувся до рідного Воронежа і був теслею, освоїв професію шофера. Одружився на коханій дівчині, виховував трьох дітей. Але, грянув фатальний 1941-ий рік і Андрія призвали в армію. На фронті, працюючи шофером, возив боєприпаси на передову. Після вибуху авіабомби його машина була розбита, а він сам був контужений і взятий в полон. Полонених тримали в напівзруйнованій церкві. Так склалися обставини, що Андрієві довелося убити іншого полоненого, який хотів видати німцям свого взводного командира. Війна жорстока, Андрій Соловйов потрапляє в концтабір, думка про втечу й тут не залишає його. Йому вдається втекти, але його ловлять. Незважаючи на укуси, нацькованих на нього собак, йому вдалося вижити. І знову тяжка праця, голод, знущання. В 1944 нова втеча, захопивши з собою німецького офіцера з документами, вдалося потрапити до своїх. Після лікування в госпіталі, Андрій повертається до рідного Воронеж і дізнається, що його сім’ї тут більше немає: дружина і дочки загинули під час бомбардування, а син Анатолій пішов на фронт. Радісна звістка про капітуляцію Німеччини для нього було затьмарене новиною про смерть єдиного сина Анатолія. Після демобілізації він більше не повернувся до рідного Воронеж. Випадково, біля чайної в Урюпінську, Андрій зустрічає безпритульного. Сумні оченята Ванюшки не залишили його байдужим. Знаючи, що у хлопчика теж нікого немає, він вирішує бути тепер з ним разом і стати для нього батьком.

Объяснение: