Скорость машины 60 км/ч, а скорость велосипедиста в 5 раз меньше. Велосипедист проехал расстояние от своего села до станции за 2 ч

решение к заданию по математике
 

Объяснение:

Люди не потопають у кучугурах опалого листя в листяному лісі через кілька причин:

Повітряний простір: Кучугури опалого листя мають багато порожнин та міжпросторів, через які проникає повітря. Це допомагає забезпечити певну в'язкість та пружність кучугурі, що дозволяє людям стояти на ній, не потопаючи. Повітряні простори утворюються внаслідок розкладання листя та втрати вологості.

Розмір та вага: Кожна окрема кучугура опалого листя має обмежену товщину та вагу. В порівнянні з людським вагою та масою, ці кучугури не здатні витримати великого навантаження. Тому, коли людина ступає на кучугуру, вона розподіляє свою вагу по ширшій площі, запобігаючи потопанню.

Структура листя: Опале листя в лісі має складну структуру, яка складається з багатьох дрібних частинок. Це сприяє розділенню тиску, що виникає при наступанні на листя, на більшу площу, запобігаючи провалюванню в нього.

Всі ці фактори разом роблять кучугури опалого листя стійкими та в'язкими, що дозволяє людям безпечно ходити та стояти на них без ризику потопання. Проте, варто пам'ятати, що у вологому лісі або після дощу кучугури можуть бути більш проникливими, тому потрібно бути обережними і враховувати місцеві умови

Героїня книги, дівчинка по імені Аліса, починає свою подорож у Країну Чудес зненацька для себе самої: разомлевшая від жари й неробства Аліса раптом помітила кролика, що саме по собі не дивно; але кролик цей виявився не тільки мовцем (чому в ту хвилину Аліса теж не зачудувалася), але ще й власником кишенькових годинників, а вдобавок він кудись дуже квапився. Згоряючи від цікавості, Аліса кинулася за ним у нору й виявилася… у вертикальному тунелі, по якому стрімко (або не дуже? адже вона встигала зауважувати, що коштує на полках по стінах, і навіть схопила банку з наклейкою «Апельсиновий мармелад», на жаль порожню) провалилася крізь землю. Але все кінчається на цьому світлі, скінчилося й Алісине падіння, причому досить благополучно: вона виявилася у великому залі, Кролик зник, зате Аліса побачила багато дверей, а на столику – маленький золотий ключик, яким їй удалося відкрити двері в чудесний сад, але пройти туди була неможливо: Аліса була занадто велика

Але їй відразу підкрутився флакончик з написом «Випий мене»; незважаючи на властиву Алісі обережність, вона все-таки випила із флакончика й стала зменшуватися, так так, що злякалася, як би з нею не трапилося того, що буває з полум’ям свічі, коли свічу задувають. Добре, що поблизу лежав пиріжок з написом «З’їли мене»; з’ївши його, Аліса вимахнула до таких розмірів, що стала прощатися зі своїми ногами, що залишилися десь далеко внизу. Дуже все тут було дивно й непередбачене. Навіть таблиця множення й давно виучені вірші виходили в Аліси сикось-накось; дівчинка сама себе не дізнавалася й навіть вирішила, що це й не вона зовсім, а зовсім інша дівчинка; від прикрості й нескінченних чудностей вона заплакала. І наплакало ціле озеро, навіть сама там ледве не потонула

Объяснение: