«Посёлок шумеров» — по плану: 1)река, каналы, растительность; 2) хижины и загоны для ско­та; 3) главные занятия; 4) колёсная повозка.

На картинке мы видим посёлок шумеров. Вероятно, автор изобразил небольшую деревушку на берегу реки возле города, стены которого мы видим на заднем плане на другом берегу реки. На берегу реки мы видим сооруженные насыпи, предохраняющие деревню от разрушительных наводнений. Для повышения эффективности земледелия шумеры научились отводить воду из реки по специальным каналам, которые напитывали влагой пахотные поля. На рисунке мы как раз видим несколько из таких каналов и мостики, перекинутые через них. Мы помним, что междуречье не было богато древесиной, поэтому на картинке изображены лишь несколько пальм, но мы также видим обильную зеленую траву, необходимую для выпаса домашнего скота: коров, коз и овец.
Художник на картинке изобразил типовые шумерские жилища, сложенные из высушенных на солнце глиняных кирпичей с примесью тростника, побеленных известью. Жилые дома не отличались особыми архитектурными изысками. В основном это были прямоугольные постройки без окон, единственным источником света был дверной проем. Зато в большинстве зданий была канализация. Дома из сырого кирпича были недолговечными и требовали постоянного обновления. Также на картинке мы видим специальные загоны для скота, сложенные из тростника.
Жители этого небольшого крестьянского поселка занимаются земледелием и животноводством: женщины с детьми пасут домашний скот, занимаются домашним хозяйством. Мужчина на переднем плане пашет поле плугом, запряженным двумя волами. Но самым интересным на этой картинке является изображение четырехколесной повозки, в которую запряжены два осла. Шумеры считаются изобретателями колеса и колесных повозок. По крайней мере исследователям известны древние шумерские рисунки, датированные 3000-2600 годами до н.э., на которых изображены колесные повозки. До изобретения колеса шумеры использовали сани-волокуши

ответ:

объяснение:

приємно зустрітися з гарною книгою, оскільки завжди дізнаєшся про щось нове, невідоме, краще починаєш розуміти людей, життя, навіть себе.

книги відомого письменника xix століття м. гоголя увагу тим, що глибоко аналізують людські стосунки, розкривають тонкощі людської психо­логії. це стосується і повісті письменника «ніч перед різдвом». скажу відверто, цей твір мене зачарував ще з перших сторінок. я із захопленням читала про зви­чаї мого народу щодо святкування різдва.

хочеться зазначити, що у повісті тісно переплітається реальне і фантастичне.

є й елементи містики: нечиста сила (відьма, чорт) переймають людські звички, поведінку (чорт ніжиться з солохою, говорить їй компліменти, береться за серце тощо). автор зобразив їх комічно. часто фантастичне переходить у казкове, межі між ними стираються.

тонким ліризмом просякнуті сторінки, присвячені коханню вакули й оксани. дивуєшся з талановитості вакули: і коваль був добрий, і малював гарно, і співав чудово. окрім того, кмітливим був і щиро кохав оксану.

відверто кажучи, оксана мені спочатку не . вона здалася мені за­надто гордовитою і примхливою, адже їй насміхатися з почуттів ва­кули. тому й вигадала вона йому таке складне завдання: їй черевички, які носить сама цариця.-але для закоханого вакули не було нічого неможливого. він вирушив у далекий петербург, зустрівся там із козаками, пробрався до палацу і попросив черевички у цариці. і, як не дивно, та віддала свої черевички вакулі. можливо, царицю вразила щирість коваля і, як жінка, вона зрозуміла, що на таке може бути здатен тільки закоханий. а крім того, як і кожній жінці, було приємно почути комплімент, який сказав їй вакула.

цікаво було спостерігати за зміною характеру оксани. почувши, що вакула неначебто втопився, дівчина цілу ніч переживала муки совісті, майже вголос кар­тала себе. вранці у церкві на службі вона молилася, щоб відігнати важкі думки. дівчина навіть пошкодувала, шо дала таке важке завдання вакулі. чим пояснити таку різку зміну в характері героїні? не забуваймо, що події повісті відбуваються в ніч проти різдва. вона незвичайна, бо саме цієї ночі борються сили добра і зла, і добро перемагає. такий закон.

у душах людей теж відбувається така сама боротьба і різдвяної ночі вони очи- - щаються від зла. так сталося і з оксаною. вона багато чого зрозуміла цієї ночі, змінилася, переродилася, і в її душі оселилося кохання. таким було диво різдва.

справжня романтична історія вакули й оксани закінчується щасливо. коваль вакула одружився з оксаною, у них народилася дитина. а свій гріх (угода з чор­том) вакула спокутував тим, що намалював у церкві такого гидкого чорта у пеклі, «що всі плювали, проходячи повз нього».

у мене затінилося приємне відчуття від цього твору. і нехай повість трішки схожа на казку, але розповідається у ній про людей. тож хочеться вірити у те, що люди будуть замислюватися над своїми вчинками, цінуватимуть одне одного і бе­регтимуть кохання.'  

Экспозиция-это само непосредсттвенно знакомство,с героями и так же знакомство с местом. завязка-  в уездном городе, от  коего «три года скачи, ни  до  какого государства не  доедешь», городничий, антон антонович сквозник-дмухановский, собирает чиновников, дабы сообщить пренеприятное известие: письмом от  знакомца он  уведомлен, что в  их  город едет «ревизор из  петербурга, инкогнито. и  еще с  секретным предписанием».  кульминация -  тот момент,когда "ревизор" принимает взятки,и уезжает.развязка - распечатанное письмо хлестакова к  тряпичкину читается вслух и  поочередно, так как всякий новый чтец, дойдя до  характеристики собственной персоны, слепнет, буксует и  отстраняется. раздавленный городничий произносит обличительную речь не  так вертопраху хлестакову, как «щелкоперу, бумагомараке», что непременно в  комедию вставит. общий гнев обращается на  бобчинского и  добчинского, пустивших ложный слух, когда внезапное явление жандарма, объявляющего, что «приехавший по  именному повелению из  петербурга чиновник требует вас сей же  час к  себе»,  — повергает всех в  подобие столбняка. немая сцена длится более минуты, в  продолжение коего времени никто не  переменяет положения своего. «занавес опускается».