Даны три вершины параллелограмма. Постройте его четвертую вершину. Сколько решений имеет эта задача?

решение задания по геометрии
 

ответ:

люди не , а становятся теми, кто они есть. эта короткая, но емкая фраза принадлежит клоду гельвецию французскому и философу восемнадцатого века. проблема становления личности относится к категории нравственных проблем и является актуальной в любое время. ведь всегда существовали люди, которые размышляли на такие важные темы как человек и общество, становление человека, роль воспитания в жизни человека и так далее.

клод гельвеций своим высказыванием хотел сказать нам, что совершенно неважно в каких условиях родился человек, главное – кем он стал. действительно, множеством примеров можно доказать вышесказанное. вспомним знаменитого билла гейтса, который родился в семье адвоката и, используя лишь свой ум, находчивость и изобретательность смог стать миллиардером. уместно будет вспомнить и великого изобретателя генри форда, который известен всем как владелец заводов по производству автомобилей во всем мире. но стал таким он тоже не сразу, он родился в небогатой семье и прежде чем добиться успехов, потерпел множество поражений. то лишний раз доказывает, что добиться успеха человеку лишь его внутренние качества: уверенность в себе, сила воли, настойчивость и, несомненно, ум.

автор данного высказывания – клод гельвеций доказывает своими словами то, что любой человек может стать знаменитым, успешным и богатым. главное – его желание, целеустремленность и вера в себя. и совершенно не важно, в какой семье ты родился, как тебя зовут и какова твоя внешность. ясно одно, что каждый из нас имеет полное право на счастливое, успешное и обеспеченное будущее, все зависит от того, насколько велико наше желание этого достигнуть.

Роль культури античності у нашому житті переоцінити майже неможливо, неможливо так само, як і перелічити все те, чим ми їй зобов'язані: філософія, лірика, театри, міфи, архітектура, епос, початки всіх наук, ідеали, право, бібліотеки, олімпійські ігри... Що не слово — то кожне грецького чи латинського походження, що не явище — то все родом з Еллади чи Риму.

Майже все, що оточує нас і насичує наші дні, так чи інакше, безпосередньо чи видозмінено, мало місце в добу античності, і це недивно, адже вона є колискою Європи (чого варте лише походження назви Європа!). Тільки-но навчившись говорити, ми починаємо вживати вислови, які народились за сотні років до нас і живуть досі: ахіллесова п'ята, олімпійський спокій, ієрихонські труби, танталові муки, сізіфова праця, авгієві конюшні, яблуко розбрату, спартанські умови, гігантські розміри, титанічна боротьба, гомеричний сміх... І потім, у більш дорослому віці, знайомлячись з давньогрецькими міфами, читаючи поеми Гомера, трагедії Есхіла, Софокла, Еврипіда, знаходимо в них відповіді на запитання: хто ж такий був Сізіф, що його спіткала така страшна доля; чому у царя Мідаса вуха віслюка; скільки подвигів вчинив Геракл; чому золоте яблуко із саду Гесперид спричинило таку страшну, кровопролитну війну; що саме значить фраза "Бійтесь данайців, навіть тоді, коли вони підносять подарунки!"

Зі впевненістю можна сказати, що людина, незнайома з давньогрецькими міфами, з іменами богів давньоримського пантеону, поемами Гомера та Вергілія, життєписами Плутарха, творчістю античних ліриків, трагіків, комедіографів, не може претендувати на звання освіченої, ерудованої особистості, принаймні, на нашому просторі. Тому що європейське мистецтво засіяне, немов нічне безхмарне небо, зорями, прикладами й натяками, посиланнями та алюзіями на образи й сюжети античності. Вся доба Відродження з її геніями та плодами їх творчості пройдуть повз незрозумілими; влучні назви сузір'їв та планет залишаться неоціненими; влучні назви явищ як-то "Едипів комплекс", гермафродитизм та інші будуть порожнім звуком; "Енеїда" Котляревського буде сприйнята просто як банальний жарт, а Герміона буде асоціюватись, у кращому випадку, лише з дівчиною-відмінницею зі школи магії та чарівництва Хогвартс, але аж ніяк ні зі спартанською царівною.

Та все це не про нас, адже ми віддаємо данину великій античній культурі, тій самій, творці якої першими вклонилися досконалості та в кожній своїй справі прагнули сягнути поставленого ідеалу; звернулись до найвищої матерії — до душі; розібрали й вивчили явища природи; шанували жагу розвитку і спрагу знань. Хто не чув імен Сократа, Платона, Солона, Піфагора, Аристотеля, Геродота, Демосфена? Плеяди (між іншим, хто такі плеяди? Правильно, сім доньок Атланта!) геніальних філософів, політиків, митців античності пройшли крізь віки до сьогодення, і всюди залишили дивовижний золотий відбиток своєї епохи, роль культури якої у нашому житті переоцінити майже неможливо, неможливо так само, як і перелічити все те, чим ми