Охарактеризуйте состояние Франции после Второй мировой войны. Каким путём решалась проблема восстановления экономики?

После II мировой войны французское общество было разделено на сторонников разных политических лагерей. Шёл активный поиск бывших коллаборационистов и их наказание. Конечно, определение сотрудничества с врагом не было таким широким, как в СССР, Но всё равно к пособникам фашистов относили не только деятелей оккупационных властей и карателей режима Виши, но даже девушек, имевших отношения с немецкими солдатами и офицерами (таких девушек делали изгоями, специально обривали им головы, чтобы показать их вину даже незнакомым им людям).
Но и борцы с фашизмом делились на сторонников разных партий от консерваторов до коммунистов. Коммунисты были особенно сильны благодаря своему активному участию в движении сопротивления (за это их даже называли «партией стрелянных»), и возникла реальная возможность того, что они окажутся.в большинстве в органах власти и страна присоединиться к социалистическому блоку даже без присутствия на её территории Красной Армии. Разведка США (ЦРУ) приложила большие усилия, чтобы этого не допустить. Усилиями этой службы, американского лобби и французских консерваторов коммунисты были вытеснены из правительства в 1947 году. Во многом это произошло потому, что общественность увидела происходящее в Восточной Европе — там как раз в те годы коалиционные правительства заменялись на полностью коммунистические, а сами стран попадали почти под полную власть сталинского режима. Французы не захотели для себя такой судьбы, В экономическом плане Франция очень сильно пострадала от войны,
В отличии от многих европейских столиц, Париж не пострадал, но многие другие города были разрушены, особенно в ходе наступления союзников 1944 года. Ограбление во время оккупации и военные расходы последних двух лет войны также нанесли большой ущерб экономике.
Из послевоенного кризиса Франция выходила примерно так же, как и другие европейские державы — увеличением государственного сектора и построением благодаря этому смешанной экономики. Парижу сделать это было несколько проще: к услугам правительства оказались конфискации, имущества пособников оккупационного режима, С другой стороны, население пострадало сильнее, чем, к примеру, в Великобритании. Потому ему сложно было найти деньги на удовлетворение отложенного спроса, последний меньше помогал стимуляции деловой активности. Огромную помощь оказал план Маршалла.

Бурхливе ХХ сторіччя по праву називають сторіччям гімнастики. Цей вид спорту користується феноменальним успіхом, відкриваються нові гімнастичні школи, збільшується кількість турнірів, з кожним роком ускладнюється програма змагань, з’являються нові елементи.

На початку 50-х років ХХ-го сторіччя на спортивний Олімп зійшли спортсмени Радянського Союзу. У 1952 році в Хельсінкі, на XV Олімпіаді відбувся блискучий дебют збірної СРСР. Радянські спортсмени вперше брали участь у таких змаганнях і справили надзвичайне враження на світову спільноту. Чоловіча і жіноча збірні СРСР стали першими у командних змаганнях, а абсолютними Олімпійськими Чемпіонами стали Віктор Чукарін та Марія Гороховська – до речі, вихованці української школи спортивної гімнастики.

Для Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.

Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.

Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44),Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.

Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.

У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.

У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.

З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та“Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.

У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших – токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.

Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.

У 1717 Бах приймає за на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.

У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл “Добре темперований клавір” – 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.

З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи.

У “лейпцігський період” побачили світ Партита, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу “Добре темперованого клавіру”, який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.