одного разу мені довелася можливість побувати і! у справжнісінькому. я приїхала на космічну станцію, де мене досить довго тренували дорослі люди. я успішно проходила всі тренування, каталася в центрифугах, немов на атракціонах в лунопарку. надалі мене нарешті допустили до польоту на ракеті!
мене нарядили в костюм космонавта і посадили на моє місце в ракеті. спочатку було страшно, вона різко піднялася з землі і вирушила в нікуди на шаленій швидкості, зі страху я закричала, але мене все ранво ніхто не чув. незабаром ракета почала летіти повільніше і я зрозуміла - я в космосі. я почула команду бази, що я можу відстебнуться і побродити по ракеті. я відстебнулася і спробувала на смак спеціальну їжу з тюбиків. всі предмети не підкорялися тяжінню землі, навіть я не могла щільно стояти на ногах. і незабаром я отримала дозвіл надіти скафандр повністю і вийти у відкритий космос.
я відкрила двері ракети і опинилася в бездонному темному просторі, в якому було неможливо багато кольорів і відтінків. фіолетовий, синій, чорний. зірки здавалися шалено близькі і величезні. тут було холодно, і повітря для мене вже практично не залишилось. я повернулася в ракету, захоплюючись тільки що побаченим.
потіів будильник, я прокинулася і зібралася в школу. але я впевнена, що літала я по справжньому, тому що на я досі відчуваю присмак бридкої їжі з тюбиків, а мої очі ніколи не забудуть тієї космічної краси"
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
На что рассчитывает Порфирий Петрович?