Какие повинности несли крестьяне на Руси?

Крестьянин обязан был отработать определенное время на поле землевладельца, используя при этом свои орудия труда. Также крестьяне должны были уплачивать натуральный или денежный оброк

Крестьянин обязан был отработать определенное время на земле помещика, а также уплачивать оброк в натуральном или денежном выражении

Владельческие крестьяне платили в пользу своего господина натуральный оброк, работали на барской запашке; дворцовые крестьяне обслуживали нужды царского двора; черносошные крестьяне выплачивали подати и выполняли повинности в пользу государства. Обычно оброк составлял 1/5 — 1 /4 часть урожая. Крестьяне также выплачивали «мелкий доход» курами, яйцами, маслом, мясом, рыбой, ягодами.Помимо оброка, крестьяне несли в пользу господина и другие повинности: «пашнипахати», «пруд прудити», «сено косити», «на невод ходити»

1.Естественные (природные) экологические системы являются самодостаточными, сбалансированными экологическими единицами с высокой долей естественного биоразнообразия, существующие без вмешательства человека. Примеры: леса, моря, реки, степи, пустыни и т.

2.Искусственные экосистемы — это экосистемы, созданные человеком, например, агроценозы, природно-хозяйственные системы или Биосфера  

Искусственные экосистемы имеют тот же набор компонентов, что и естественные: продуценты, консументы и редуценты, но есть существенные отличия в перераспределении потоков вещества и энергии.

Объяснение:

Астрід Ліндгрен мала веселу вдачу, багату уяву, хист до жартів і до цікавих оповідей, — усі ці риси вона успадкувала від батька. Жарти, казки, історії, які вона чула від батька чи від друзів.

А любов до книг і читання, як вона зізналася згодом, виникла на кухні у Крістін, з якою вона дружила. Саме Крістін прилучила Астрід до дивовижного хвилюючого світу, в який можна було потрапляти, читаючи казки. Вразлива Астрід була приголомшена цим відкриттям, а пізніше і сама опанувала магію слова. Вдома її розповіді любили слухати не тільки брат і сестри, а й сусідські діти, з якими вона завше приятелювала. Не були до них байдужі й дорослі. Її здібності стали очевидними вже в початковій школі, де Астрід називали «віммербюнською Сельмою Лагерльоф», чого, на власну думку, вона не заслуговувала.

А набагато пізніше, коли Астрід Ліндгрен одружилася і стала матір'ю, вона вигадувала різні цікаві історії для своїх дітей. 1941 року вона записала повість, яку розповідала своїй доньці, коли та хворіла, а через три роки подала її до одного з найбільших шведських видавництв. Там повість відхилили. Того ж року інше видавництво оголосило конкурс на найкращу книжку для дітей. Астрід Ліндгрен написала повість «У Бріт-Марі легшає на серці», подала рукопис на той конкурс, і він отримав другу премію. Так у шведській літературі з'явилося нове ім'я — Астрід Ліндгрен.