Какие эпизоды из жизни Сергея подтверждают тот факт, что он ценит в человеке Человеческое? Воробьева «Это мы, господи!..»

Стена камеры, на которой он читает надписи, «стена из книги жизни», камера смертников, когда выходит Попов, то Сергей думает о нём: «Такие не ползают на коленях!», сцена с лошадью, раздираемой голодными пленными, и расстрелянными «красиво» и «экономно», и сцена утешения солдата, разлагающегося заживо, который , умирая, хочет видеть мать…

Техника игры волейболиста состоит из техники нападения
(Перемещение, подачи, передачи, нападающие удары) и техники защиты (перемещения, прием мяча с подачи и от нападающего удара, блокировка). Каждый прием выполняют различными Овладение различными навыками, умениями приемов техники определяет высокий уровень подготовки волейболиста, его технические возможности в решении тактических задач в различных игровых условиях.

Перед началом занятий обучающиеся обязаны: коротко остричь ногти, снять с себя всее украшения. Провести разминку всех групп мышц. Внимательно инструктаж при игре в волейбол.

Кожен народ, кожна етнічна чи соціальна група має свої звичаї, що складалися протягом тисячоліть. Звичаї народу - це ті прикмети, за якими розрізняють народи не тільки в сучасному, але й у їх історичному минулому. Народні звичаї охоплюють усі ділянки родинного й суспільного життя. Звичаї, як і мова, - це ті найміцніші елементи, що об'єднують окремих людей в одну етнічну групу, в одну націю, де б вони не жили. В усіх народів світу є повір'я, що той, хто забув звичай своїх батьків, карається людьми і Богом. Таких людей зневажають, відвертаються від них. У цьому плані показовою є розповідь професора-етнографа, яка тривалий час вивчала культуру одного з племен, що мешкає в Гімалаях. Учена зріднилась з цими людьми: вивчила їхню мову, звичаї, обряди, особливості побуту, спілкування. Була для них і порадником, і лікарем, і вихователем дітей. її авторитет тут був незаперечний. У племені обов'язковим для кожного члена було знати свій родовід до шістдесятого коліна. Під час однієї з бесід старійшина по жінку-вчену розповісти про свій родовід. "Я змогла назвати свій родовід, - пише вона, - лише до четвертого покоління. Після цього я відчула певну байдужість до своєї персони усіх членів племені".