Как по-вашему, насколько автобиографичен образ Керженцева? Может, Керженцев и Некрасов — одно лицо? Некрасов «В окопах Сталинграда»

Автор и его герой во многом схожи: оба родились в Киеве, оба по образованию архитекторы, оба увлекаются искусством, оба воюют под Сталинградом. Правда, Керженцев на несколько лет моложе автора. Когда Некрасов припоминает довоенную молодость Керженцева, он, конечно, припоминает свою биографию. Автор говорит о том, что досконально ему известно, пережито. Самой большой похвалой для Некрасова было, когда его повесть называли «записками офицера»: «Значит, мне удалось «обмануть» читателя, приблизить вымысел к достоверности. Это не страшный «обман», за него не краснеют, без него не может существовать никакое искусство»

Семен Степанович Гулак-Артемовський (1813-1873) — український композитор, співак, драматичний артист, драматург, баритон (бас-баритон), племінник письменника П. П. Гулака-Артемовського. Є автором однієї з перших опер на україномовне лібрето опери “Запорожець за Дунаєм”.

Долю Семена Гулака-Артемовського вирішив його прекрасний голос. У 1838 році, коли Гулак-Артемовський навчався у київській бурсі, на його талант звернув увагу Михайло Глинка, який шукав виконавця для партії Руслана у щойно написаній опері і взяв його з собою до Петербурга. Тут Михайло Глинка спочатку сам дає йому уроки співу, а 1839 року організовує на його користь декілька концертів, а на зібрані кошти відправляє вчитися за кордон. Побувавши в Парижі, Гулак-Артемовський виїхав до Італії, де після двох років навчання дебютував у флорентійській опері (1841).

У 1842 Гулак-Артемовський повертається до Петербурга, де протягом 22 років, до 1864 року є солістом російської імператорської опери в Петербурзі, а в 1864 – 1865 — Великого театру у Москві. Широку популярність Гулаку-Артемовському, як композиторові, принесла опера «Запорожець за Дунаєм», датована 1862 роком, яка стала українською музичною класикою. Царська цензура забороняла її постановку на сцені протягом 20 років. Вперше її поставлено Марком Кропивницьким у 1884 році в трупі Михайла Старицького.

Окреме місце у творчій спадщині Гулака-Артемовського посідають українські пісні, зокрема «Стоїть явір над водою» (присвячена Тарасу Шевченкові, з яким автор товаришував з 1838 року), «Спать мені не хочеться», «Ой на горі та й женці жнуть» — Рапсодія.

Захоплювався народною медициною, статистикою, уклав «Статистично-географічні таблиці міст Російської імперії» (1854).

Помер 17 квітня 1873 року в Москві, похований на Ваганьківському кладовищі.

Ведь дружба и любовь – очень похожие понятия, родственные. Дружбе тоже присущи ответственность, верность, терпение. Уметь дружить – большое искусство. Любому понятно, что дружба с первого знакомства невозможна. Вот я увидел человека, он показался мне симпатичным, надежным. И я сразу решил, что он будет моим другом на всю жизнь? Нет, должно пройти немало времени, прежде чем мы поймем, что с этим человеком хотим дружить, что на него можно положиться. «Друг в беде не бросит, лишнего не спросит», – поется в одной детской песенке. «Друг познается в беде», – говорит пословица. Значит, дружба должна пройти определенные испытания, проверку на прочность. С другом нужно пережить и тяжелые, и приятные моменты жизни, чтобы было понятно, как он переживает наше горе и нашу радость. Ведь друг должен не только в беде, но и уметь радоваться вместе с нами в нашем счастье, а не завидовать нам. И нужен срок, чтобы между двумя душами укрепилось родство, которое называется дружбой. А с первого взгляда возможна лишь симпатия, взаимное расположение. Недаром есть друзья и есть приятели, то есть те люди, общение с которыми нам приятно. Но это еще не дружба.