Філософ П'єр Гассенді (1592-1655) у книжці в 1647 писав, що «всі речовини у світі складаються з неподільних частинок – атомів, …відрізняються один від одного формою, величиною і вагою,..можуть бути кутасті, кулеподібні, с атоми із загостреннями, є й гладенькі...», у тілах різні атоми об'єднуються у групи, які назвав молекулами (дослівно перекладається з латинської мови як «маленька маса», молекули відрізняються одна від одної кількістю атомів, з яких вони складаються, і «сортом» цих атомів».
Далі атомістичне вчення розвивали англійські фізики Роберт Бойль (1627-1691) та Ісаак Ньютон (вважав, що всі тіла складаються з «міцних, непроникних, рухомих частинок, які мають масу»); російський учений Михайло Ломоносов (1711 – 1765 ) (за допомогою вчення про атоми давав пояснення різних властивостей і перетворень речовини); у 1803 р. англійський фізик і хімік Джон Дальтон (1766-1844) дійшов висновку, що хімічні реакції пояснювалися анатомічною будовою. Італійський фізик Амадео Авогадро (1776-1856) у 1811 р. ввів у науку поняття про молекулу як найменшу частинку речовини (здатна до самостійного існування і яку не можна поділити за допомогою хімічних засобів). А в 1860 р. у німецькому місті Карлсруе на Першому міжнародному з'їзді хіміків було прийнято визначення атома як найменшої частинки хімічного елемента.
Однак у 1896 р. було встановлено, що атоми... не такі вже й неподільні. Французький фізик Анрі Беккерель (1852-1908) відкрив явище, у процесі якого з'ясувалося, що атоми можуть самовільно розпадатися на частинки, що мають значно менші розміри.
Daletskaya982
18.02.2022
При наближеному підрахунку треба враховувати три умови:
– абсолютну похибку Δ (дорівнює ціні поділки шкали приладу, якщо значення фізичної величини збігається зі штрихом шкали; дорівнює половині ціни поділки шкали, якщо покажчик не збігається зі штрихом шкали або коливається. Наприклад, якщо довжина стола збігається зі штрихом шкали метра, тоді довжина стола l — дорівнює l = 123 см ± 1 см = (123 ± 1) см, а якщо збігу немає, то маємо l = (123 ± 0,5) см. Якщо покажчик динамометра збігається зі штрихом шкали, тоді сила дорівнює (1,30 ± 0,05) Н, а якщо збігу немає, то маємо (1,3 ± 0,1) Н).
– результати записувати із вказівкою похибок (похибку заокруглюють з надлишком до однієї значущої цифри, наприклад, 0,16 ≈ 0,2; 0,13 ≈ 0,1; числові значення результатів вимірювань беруть такими, щоб їх остання цифра була в тому самому розряді, що й цифра похибки, наприклад, 1,53 ± 0,1 ≈ 1,5 ± 0,1; 13 ± 0,3 ≈ 13,0 ± 0,3);
– обчислювати фізичні величини за допомогою правил наближених обчислень.
Далі атомістичне вчення розвивали англійські фізики Роберт Бойль (1627-1691) та Ісаак Ньютон (вважав, що всі тіла складаються з «міцних, непроникних, рухомих частинок, які мають масу»); російський учений Михайло Ломоносов (1711 – 1765 ) (за допомогою вчення про атоми давав пояснення різних властивостей і перетворень речовини); у 1803 р. англійський фізик і хімік Джон Дальтон (1766-1844) дійшов висновку, що хімічні реакції пояснювалися анатомічною будовою. Італійський фізик Амадео Авогадро (1776-1856) у 1811 р. ввів у науку поняття про молекулу як найменшу частинку речовини (здатна до самостійного існування і яку не можна поділити за допомогою хімічних засобів). А в 1860 р. у німецькому місті Карлсруе на Першому міжнародному з'їзді хіміків було прийнято визначення атома як найменшої частинки хімічного елемента.
Однак у 1896 р. було встановлено, що атоми... не такі вже й неподільні. Французький фізик Анрі Беккерель (1852-1908) відкрив явище, у процесі якого з'ясувалося, що атоми можуть самовільно розпадатися на частинки, що мають значно менші розміри.