44, 3 г смеси хлората калия и хлорида калия прокалили до постоянной массы. Остаток после прокаливания растворили в воде

4KClO3 = 3KClO4 + KCl
KCl + AgNO3 = KNO3 + AgCl↓
Пусть в исходной смеси было x моль хлората калия и yмоль хлорида калия. Тогда:

44,3 = 122,5x + 74,5y
63,14 = 143,5*((¼)x + y)

x = (44,3 – 74,5y)/122,5
63,14 = 143,5*(0,09 – 0,15y + y)
0,44 = 0,09 + 0,85y
y = (7/17)
m(KCl) = (7/17)*74,5 = 30,68 г
ω(KCl) = (30,68/44,3)*100% = 69,26%
Ответ: 69,26%

ответ:

оленеводство и рыболовство

объяснение:

олень давал людям практически все необходимое для жизни: мясо, шкуры для одежды, сухожилия для ниток, кость и рога для украшений, различных инструментов и деталей. свежая оленья кровь избежать цинги, опасной болезни на севере.

в удовлетворении потребностей народов севера в питании в целом по региону наиболее универсальное значение имело рыболовство. им занималось практически все население. это обусловило формирование различных производственных типов хозяйств, в которых в различной степени было развито рыболовство

Куди йде дитинство? (твір-роздум)

Дитинство… Кажуть, що це найщасливіша пора життя. Але цінувати його ми починаємо тільки тоді, коли воно минає або вже пішло від нас назавжди.

“Дайте до дитинства щасливий квиток”, – просять деякі. А чи треба? Чи треба повертатися туди, де вже був? А може, варто йти вперед і відкривати для себе все нові й нові далечіні? Як у Свєтлова: “Обрій іде – я за ним”.

Так, дитинство – це прекрасна пора, але минає воно дуже непомітно. Як сон… Життя тече плавно, без поштовхів і різких заворотів.

Тебе

люблять, плекають, часом лають, але теж люблячи. І раптом – грім серед ясного неба: одного разу ти прокидаєшся і розумієш, що дитинство закінчилося, помахало тобі яскравим крилом уже і минулого і сховалося, полетіло до інших берегів, країн, далеко, звідкіля немає пороття. Більше ти його не побачиш ніколи. Дитинство, навіть не саме дитинство, а його відголоски, залишаються в нас у душі, у пам’яті.

Це підтримує нас, допомагає не падати духом у важкий час.

Часто чуєш: “Якби знову стати дитиною”. Майже всі хочуть повернутися хоч На мить у безхмарну і безтурботну пору, коли можна було цілими днями ганятися

за метеликами, пускати мильні бульбашки з балкона й газетні кораблики весняними калюжами, годинами розглядати яскраві картинки у великих книгах…

Але все коли-небудь закінчується, однак закінчення дитинства зовсім не означає втрату мрії. Якщо вона є, у людини завжди знайдеться місце для часточки дитинства, яку вона буде носити з собою в душі.

Щоб бути щасливим, Зовсім не обов’язково повертатися до країни Дитинства. Досить зберігати в серці цю малюсіньку часточку минулого та сподіватися, що вона зігріє моє майбутнє життя й забарвить його в неймовірні й дивні кольори.