1) Где зародился прыжки в длину как вид спорта? а) в Англииб) во Франциив) в Америкег) в Др. Греции2--- В какой последовательности идут фазы прыжка в длину с места?а) приземление, полёт, отталкивание, подготовка к отталкиваниюб) подготовка к отталкиванию, приземление, полёт, отталкиваниев) полёт, приземление, подготовка к отталкиванию, отталкиваниег) подготовка к отталкиванию, отталкивание, полёт, приземление3 Сколько даётся попыток для прыжка?а) 1 б) 2 в) 4 г) 34 Какая часть тела спортсмена должна быть сильной, мощной чтобы хорошо прыгать с места?а) рука б) нога в) шея г) голова5--- Наиболее важная часть (фаза) прыжка в длину?а) полётб) подготовка к отталкиваниюв) приземлениег) отталкивание​

1) В древней Греции (г)

2) Подготовка, отталкивание, полет, приземление, (г)

3) 3 попытки (г)

4) конечно же нога (б)

5) отталкивание (г)

Объяснение:

Почему так много Г?

учитель без фантазит

           Щастя, я думаю, — це мати здорових, люблячих батьків. Ми зрідка буваємо такими невдячними, такими байдужими до їхніх прохань. Але якщо задуматися, то мені здається, ми могли би частіше прислухатися до їхніх зауважень, порад, приділяти їм більше часу та уваги. Бо вони віддають нам стільки любові, стільки ніжності та ласки! Від наших найперших кроків до кінця своїх днів вони ведуть нас дорогами життя, не помічаючи інколи, що з маленьких дітей ми швидко перетворилися на самостійних, дорослих людей. Проте для батьків ми назавжди залишаємося маленькими дітьми. Але яке все ж таки щастя, що вони є, рідні, милі батьки! 
          Хочеться вірити, що з часом люди навчаться вислуховувати один одного, навчаться уважніше ставитися один до одного, турбуватися і навіть любити один одного. Що таке щастя, кожний розуміє по-своєму. Щастя, на мій погляд, — це коли всі відчувають себе щасливими, коли усім добре. Нехай поряд зі мною завжди будуть вірні друзі,  нехай у світі панує взаєморозуміння, нехай будуть як можна довше поруч зі мною мої батьки, і тоді я, мабуть, зможу впевнено сказати: "Я—щаслива людина!" 
             Посміхайтесь більше, кажіть більше один одному приємні слова, і, напевне, щастя буде у ваших долонях щодня!

           Щастя, я думаю, — це мати здорових, люблячих батьків. Ми зрідка буваємо такими невдячними, такими байдужими до їхніх прохань. Але якщо задуматися, то мені здається, ми могли би частіше прислухатися до їхніх зауважень, порад, приділяти їм більше часу та уваги. Бо вони віддають нам стільки любові, стільки ніжності та ласки! Від наших найперших кроків до кінця своїх днів вони ведуть нас дорогами життя, не помічаючи інколи, що з маленьких дітей ми швидко перетворилися на самостійних, дорослих людей. Проте для батьків ми назавжди залишаємося маленькими дітьми. Але яке все ж таки щастя, що вони є, рідні, милі батьки! 
          Хочеться вірити, що з часом люди навчаться вислуховувати один одного, навчаться уважніше ставитися один до одного, турбуватися і навіть любити один одного. Що таке щастя, кожний розуміє по-своєму. Щастя, на мій погляд, — це коли всі відчувають себе щасливими, коли усім добре. Нехай поряд зі мною завжди будуть вірні друзі,  нехай у світі панує взаєморозуміння, нехай будуть як можна довше поруч зі мною мої батьки, і тоді я, мабуть, зможу впевнено сказати: "Я—щаслива людина!" 
             Посміхайтесь більше, кажіть більше один одному приємні слова, і, напевне, щастя буде у ваших долонях щодня!