Твір мініатюру мій дім моя фортеця 8-10речень

Книга «Серце віддаю дітям» ―

педагогічне кредо й воднораз педагогічний

заповіт Василя Олександровича.

Автор розповідає про виховання людини ―

від моменту, як та побачила світ, і до її

громадянської зрілості. Червоною ниткою

крізь цю працю проходить ідея становлення

душевного стрижня Людини ― її думок,

переконань, почуттів, естетичних поглядів

і смаків.

Автор вчить, як виховати Щасливу

Людину, як досягти того, щоб у нашому

суспільстві не було жодної людської

особистості з порожньою душею.

Так, навіть у наші части ця книга дуже актуальна та потрібна кожній людині.

Практично усі поради в ній же працюють.

Людини,

Перший старатель, кульгавий і хворий, шкандибає і повзе до моря, борючись за життя, поїдаючи сиру рибу та птахів. Він рикає на диких звірів, намагаючись їх відлякати. Людина ця зовні вже не схожа на людину, але в душі продовжує нею залишатися. Жага до життя, тяга до неї не дають йому померти. Незабаром старатель знаходить людські кістки — це все, що залишилося від Білла, на якого напали вовки. Спочатку змученому герою хочеться зловтішно сміятися. Але в ньому прокидається почуття жалю. Він розмірковує, що Білл, здатний кинути його в біді, обгриз би і його кістки. Але сам він вирішує не чинити так. Золото Білла, що розсипали по землі вовки, він теж не бере з собою.

Таким чином, чоловік з жорсткими рудими вусами є протилежністю першого старателя, Білла. На його долю випало багато як фізичних, так і моральних випробувань. Він пережив страшенні муки голоду, страждання від крижаного холоду Аляски, зіткнувся зі зрадою товариша… Але попри все це залишився Людиною та в битві з суворою долею вийшов переможцем.