Технологічний спосіб виробництва, його еволюція

Только технологічний спосіб виробництва   — це засоби праці в сукупності з матеріалами, технологіями, енергією, інформацією та організацією виробництва.  рубежі між технологічними способами виробництва відокремлюють один від одного великі етапи історії людської цивілізації. перехід від одного такого способу виробництва до іншого головним чином визначається змінами в характері засобів праці, прогресом науки і техніки. за багато тисяч років розвитку цивілізації знаряддя праці, наука, техніка, технологія пройшли складний і суперечливий шлях, на якому слід виділити такі головні етапи. перший етап технологічного способу виробництва бере початок з виникнення первісного ладу, появи найелементарніших знарядь праці. він охоплює багато тисяч років існування людського суспільства і завершується наприкінці хviii — на початку xix ст., тобто до виникнення машинного виробництва. технологічний спосіб виробництва на цьому етапі, як правило, базується на ручній праці. з позицій сучасності це — етап занадто повільного екстенсивного економічного зростання, головним фактором якого за витратами енергії була сама людина. наука і техніка на даному етапі розвивалися окремо одна від одної. другий етап нового технологічного способу виробництва почав зароджуватися з кінця хviii—початку xix ст. характерним для нього було те, що він базувався на машинній праці. виробничі функції окремого господарника стали закріплюватися за цілими підприємствами. у цей період часу (аж до кінця xix ст.) виробництво стає дедалі суспільнішим, поглиблюється суспільний поділ праці. з початку 40-х років xx ст. домінуючою виявляється подетальна і поопераційна форма поодинокого поділу праці, а її матеріальною основою стає комплексна механізація та автоматизація виробництва. з середини 50-х років починає формуватися новий технологічний спосіб виробництва, що базується на автоматизованій праці. у цей період продуктивні сили переростають масштаби окремих національних держав. тому подетальна і поопераційна форма поодинокого поділу праці розвивається як у межах окремих національних держав, так і у міжнародному масштабі. отже, технологічний спосіб виробництва характеризує етапи розвитку суспільного виробництва з точки зору вдосконалення засобів праці, науки, техніки, технології, енергетичного та інформаційного забезпечення способів організації виробництва. економічне  зростання   є надзвичайно складним явищем. з да­ного приводу відомий американський історик економічної думки б. селігмен зазначав, що задовільна теорія економічного  зрос­тання   повинна враховувати природні ресурси, політичні інститути, законодавство, а також багато психологічних і соціальних факторів. розробка такої всеохоплюючої теорії, на думку вченого, — майже нездійсненне завдання. відомі економісти, автори теорій економічногозростання , ясна річ, не претендували на створення всеохоплюючої та універсальної теорії, не робили спроб «обійня­ти неосяжне». тому кожна теорія або модель мають відповідні припущення та абстракції, які дозволяють виділити і вивчити найбільш суттєві фактори економічного  зростання.

В начале 20-го века усиливалась неравномерность экономического развития государств во всем мире, что повлияло на усиление противодействия ведущих стран мира за разделение мира, а именно, за источники сырья, колонии, рынки сбыта, сферы инвестирования капитала. Данная борьба стала причиной возникновения первой мировой войны между государствами Антанты и Тройственным Союзом в 1914-1918 годах (Англией, Францией, Россией и Германией, Австро-Венгрией, Турцией, Болгарией и другими). Победу в этой войне одержала Антанта. Экономические потери, связанные с войной, были колоссальными: треть всех материальных ценностей человечества была уничтожена, нанесен большой вред окружающей среде, огромные государственные средства тратились на военную промышленность, понесены человеческие жертвы. Более половины всей промышленности работало для нужд фронта, производя военную технику, оружие, самолеты, подводные лодки и т.д. Обогащенными из войны вышли только Япония и США, национальное богатство которых увеличилось на 25 и 40% соответственно.

Объяснение:

Нет, так считать нельзя!! !

Вот что можно считать методами борьбы с различными типами безработицы:

Общие для всех типов безработицы меры:

создание новых рабочих мест

создание бирж труда и иных видов служб занятости.

Меры для борьбы с фрикционной безработицей:

усовершенствование системы информационного обеспечения рынка труда;

создание специальных служб для этого.

Меры для борьбы со структурной безработицей:

создание возможностей для переподготовки и переквалификация безработных;

поддержка частных и государственных служб, которые этим занимаются;

протекционистские меры по защите рынка.

С маргинальной безработицей:

социальная защита слабо защищённых слоёв населения;

борьба с преступностью.

С технологической безработицей:

повышение квалификации работников;

сдерживание технологического прогресса и/или замедление темпов внедрения его результатов.

С циклической безработицей:

проведение стабилизационной политики;

создание дополнительных рабочих мест государством.