Ип продает бубны на российском и мировом рынках. цена бубна на мировом совершенно конкурентном рынке равна10 долл. за штуку. спрос на бубен в россии описывает функция q = 100 — 2р. определите цену бубна на отечественном рынкепри условии, что в россии медведев - единственный производитель бубнов.​

Особливе місце серед руських князівств посідав «пан Великий Новгород», як шанобливо називали його сучасники. Новгородські землі охоплювали величезну територію Північно-Західної Русі: від Балтійського моря на заході до Уральських гір на сході та від Білого моря і узбережжя Льодовитого океану на півночі до межиріччя Волги та Оки на півдні.

У цих землях клімат був холодніший, ніж у Подніпров'ї та Південно-Західній Русі, і ґрунти не такі родючі, тому населення цих земель, окрім рільництва, займалося тваринництвом, городництвом, полюванням, рибальством тощо.

З давніх часів у Новгороді склався своєрідний, відмінний від інших земель-князівств, суспільно-політичний устрій. Для Новгорода було звичним закликати, за князя на престол. Князівської династії у Новгороді не було. З 1095 р. до 1304 p., приблизно за 200 років, на новгородському престолі 58 разів змінювалася княжа влада. Князь був, передовсім, головою військової дружини, яку приводив із собою. Проте дружина князя була лише невеликою частиною новгородського війська, основну частину якого складало ополчення. Новгородці могли прогнати князя, якщо вважали, що він кепсько захищає їхні інтереси, але, бувало, що й князі намагалися порушувати давні права новгородців.

Вирішальну роль у визначенні стосунків між новгородцями та їхнім князем зіграли події 1136 p., коли новгородці визнали князя Всеволода Мстиславовича (онука Володимира Мономаха) неспроможним захищати місто і прогнали його. Відтоді у випадку за нового князя з ним укладали спеціальну угоду —ряд. За цим договором князеві заборонялося втручатися у справи міського управління, несправедливо карати, змінювати посадових осіб тощо.

Найвищим органом влади у Новгороді було віче — народні збори. На ньому обирали основних представників міської влади: посадника, тисяцького і владику (архієпископа). Боярство було найвищим станом новгородського суспільства. Саме багаті боярські родини тримали у своїх руках керівництво політичним життям міста. Бояри володіли землями, лісами, рибними угіддями, що давали їм хутра, мед, віск, рибу та інші продукти. Зовнішня і внутрішня торгівля була основним джерелом багатства Новгорода, а новгородські купці володіли великими складами, коморами, річковими та морськими суднами.

Отже, після подій 1136р. у Новгороді запанувала форма державного правління, що отримала назву аристократичної республіки, за якої реальна влада належала міській аристократії.

Объяснение:

Законодавчо встановлено, що підприємницька діяльність є ризиковою, тобто дії учасників підприємництва в умовах сформованих ринкових відносин, конкуренції, функціонування всієї системи економічних законів не можуть бути з повною визначеністю розраховані і здійснені. Багато рішень у підприємницькій діяльності доводиться приймати в умовах невизначеності, коли необхідно обирати напрям дій із декількох можливих варіантів, здійснення яких складно передбачити (розрахувати, як кажуть, на всі сто відсотків).

Ризик притаманний будь-якій сфері людської діяльності, що пов'язано з безліччю умов і факторів, що впливають на позитивний результат прийнятих людьми рішень. Історичний досвід показує, що ризик недоодержання намічених результатів особливо став виявлятися при загальності товарно-грошових відносин, конкуренції учасників господарського обороту. Тому з виникненням і розвитком капіталістичних відносин з'являються різні теорії ризику, а класики економічної теорії приділяють велику увагу дослідженню проблем ризику у підприємницькій діяльності.

Не можна сказати, що у вітчизняній економіці проблема ризику нова. У виступах господарських керівників часу СРСР звучали судження про те, що від вирішення питання про ризик залежатимуть темпи розвитку економіки країни. Проте вже до середини 30-х років категорія "ризик" була оголошена буржуазним поняттям. З ідеологічної точки зору ризик ніяк не поєднувався з проголошеним плановим характером розвитку економіки. Адміністративно-командна система прагнула до знищення реальної підприємливості разом із неминучим її умовою - ризиком.

Заперечуючи очевидні передумови, оголошувалися непридатними до соціалістичної системі дослідження і відомі розробки в галузі вивчення та аналізу ризику. Цей процес знайшов відображення в економічній літературі того часу. Зокрема, у статті «Ризик» «Енциклопедичного словника Гранат» зазначалося, що в силу планового характеру соціалістичної системи господарські ризики мають тенденцію до відмирання. Таким чином, ризик повністю ставився до явищ капіталістичного господарства. Ігнорування проблем ризику досягло такого крайнього ступеня, що саме поняття «ризик» навіть не включалося в енциклопедію «Політична економія», в Філософську енциклопедію, словник «Науково-технічний прогрес», відсутня воно в останніх виданнях Великої радянської енциклопедії і «Радянського енциклопедичного словника» . Поняття «ризик» пояснюється тільки в тлумачних словниках російської мови.

Проте досвід розвитку всіх країн показує, що ігнорування або недооцінка господарського ризику при розробці тактики і стратегії економічної політики, прийняття конкретних рішень неминуче стримує розвиток суспільства, науково-технічного прогресу, прирікає економічну систему на застій. Знову виникнення інтересу до прояву ризику в господарській діяльності пов'язано з проведенням в Росії економічної реформи. Господарська середовище стає все більш ринкової, вносить у підприємницьку діяльність додаткові елементи невизначеності, розширює зони ризикових ситуацій. У цих умовах виникають неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, а отже, зростає і ступінь підприємницького ризику.

Економічні перетворення, що відбуваються в Україні, характеризуються зростанням кількості підприємницьких структур, створенням низки нових ринкових інструментів. У зв'язку з процесами демонополізації і приватизації держава правомірно відмовилося від одноосібного носія ризику, переклавши всю відповідальність на підприємницькі структури. Однак велика кількість підприємців відкривають свою справу при самих несприятливих умовах. До кінця 80-х років російська економіка характеризувалася досить стабільними темпами розвитку. Першими ознаками прояву кризи з'явилися негативні процеси в інвестиційній сфері (зниження введення основних виробничих фондів), результатом чого стало зниження обсягів виробленого національного доходу, промислової та сільськогосподарської продукції. Наростаюча криза економіки України є однієї з причин посилення підприємницького ризику, що призводить до збільшення кількості збиткових підприємств.

Значне зростання збиткових підприємств дозволяє зробити висновок про те, що без урахування фактора ризику в підприємницькій діяльності не обійтися, без цього складним є отримання адекватних реальним умовам результатів діяльності. Створити ефективний механізм функціонування підприємства на основі концепції безризикового господарювання неможливо.

Объяснение:

Скачала из инета)