Чем отличаются земельная рента и цена земли?

Земельная рента - это доход, который получает владелец земли от арендаторов земельных участков.

А цена земли - это цена собственности на участок земли.

Экономика как составляющая общественной практики представляет собой производство и воспроизводство материальных основ общественной жизни.Политика осуществляет производство и воспроизводство социальных связей в условиях социальных различий и противоположностей. При этом целью политической деятельности является обеспечение потребления материальных благ, удовлетворение своих общих интересов и потребностей. Политика осуществляет прямое распределение жизненных средств, т.е. выполняет эту функцию внеэкономическим Прямое распределение, начавшееся в первобытном обществе, продолжает сохранять свои функции до тех пор, пока преобладает натуральная форма хозяйствования. В крестьянском хозяйстве, рабовладельческой латифундии, феодально-церковном или дворянском поместье, советском колхозе и т.д., в которых большая часть произведенной продукции должна прямо распределяться, происходит переплетение экономической деятельности с политической.Опыт всеобъемлющего государственного вмешательства в экономику при тотальном охвате государственной собственности подтверждает это наблюдение (см. ЭТАТИЗМ). В подобном политизированном обществе перераспределительный синдром будет наиболее развит.В эпоху буржуазных революций, положивших начало Новому времени, экономика и политика  начинают рассматриваться как самостоятельные, автономные области человеческой деятельности, а проблема их взаимосвязи становится предметом научного исследования. Взаимодействие экономики и политики приобретает принципиально другой характер.Экономика, утверждающая в качестве самостоятельной самоорганизующейся системы политика перестает быть господствующей преобладающей силой в обществе. Устанавливаются ограничения для развертывания нестоимостных, т.е. политических форм управления экономикой. Взаимодействие экономики и политики уже основываются на "обмене деятельностью", а не "прямом распределении".Основанная на рыночном механизме, экономика контролируется, регулируется и управляется только рыночными законами, она же берет на себя организацию производства и порядок распределения благ. Такому механизму саморегулирования присуща ситуация, в которой наличное предложение благ (включая услуги) по определенной цене равно спросу по этой же цене. Производство контролируется ценами, а не указами и директивами политической инстанции. Признаются возможными только такие меры вмешательства политики в хозяйственный процесс, которые обеспечивают саморегуляцию рынка, т.е. то, что делает рынок единственной организующей силой в сфере экономики. Общепринятой чертой такой модели является "минимальное государство" или "минимальная политика". Экономика практически сводит до минимума число экономических решений, принимаемых политическим путем.Следовательно, ключевое различие между экономикой и политикой заключается в роли перераспределения. Именно перераспределительная функция является основной для государственных, политических органов. Политический механизм может довести перераспределение национального продукта до уровня, за которым начинается разрушение системы стимулов к накоплению, замедление роста производства, ослабление трудовой мотивации и т.д.Одна из центральных задач политики и искусства политиков - допускать социально приемлемое (на каждый данный исторический момент времени) перераспределение доходов и ресурсов.В сегодняшней России политики и экономики, государства и общества в самостоятельные сферы общественной жизни, их увеличивающаяся отдифференцированность друг от друга становятся результатом различения власти и собственности. Начинает трансформироваться тот тип властно-собственнических отношений, который был характерен для докапиталистической Европы. Поэтому актуальной становится задача исследования существенных различий политической власти рыночного типа от властных структур централизованной экономики.

Відповідь:

ндіюсь до Пояснення:

Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.

Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.

Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).

На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.

Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.