Необеспеченные и символические деньги это одно и то же?

Відповідь

Ні

Yy

Объяснение:

а) Простая повременная заработная плата  — форма оплаты труда  при которой зарплата зависит от  фактически отработанного времени, значит  

З = Тарифная ставка * продолжительность рабочего дня * количество рабочих дней  

З= 19 *7 *20 = 2 660 руб.

б) При повременно-премиальной системе оплаты труда -  зарплата состоит из самого заработка за отработанное время  и премиальных, которая начисляется при выполнении определенных показателей  

З = Тарифная ставка * продолжительность рабочего дня * количество рабочих дней *(1+% премии)

З= 19 * 7 *20* (1 + 0,1) = 2660 * 1,1=2 926 руб.

в) При прямой сдельной оплате труда заработная плата рабочего  зависит от количества произведенных им изделий или выполненных операций  

З = сдельная расценка за единицу продукции * фактическое количество произведенной продукции  

З=  7,2  *460 = 3 312 руб.

г) При сдельно-премиальной оплате труда заработок рабочего состоит из сдельной заработной платы + специальными премиями

З= расценка * норму выработки + премия  

Рассчитаем процент премии, для этого рассчитаем перевыполнение плана  

(460 – 400) / 400 × 100 = 15 %,

З = 7,2 *460 + 7,2 *460 *(15 *0,5 / 100) =  3312 + 3312 * 0,075=3 560,4 руб.;

д) При сдельно-прогрессивной системе заработок рабочего за выполнение нормы выработки определяется как и при прямой сдельной оплате. При перевыполнении установленной нормы прогрессивно увеличиваются доплаты к основной сдельной расценке

З = Ро ×  Впл + (Вф – Впл)  Рп

Ро.- расценка  

Рп – повышенная расценка

Впл- выработка плановая  

Вф- выработка фактическая  

З= 7,2*400+ 7,2 *1,8 * (460-400)= 2880+ 12,96*60=2880+777,6= 3657,6 руб.  

Відповідь:

ндіюсь до Пояснення:

Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.

Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.

Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).

На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.

Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.