1.Повноваження можна делегувати в таких випадках: амежі повноважень розмиті; б).завдання відповідає кваліфікації працівника і рівню його компетентності; в).відповідальність визначається такою, що сама собою розуміється, але детально не обговорюється; г).працівнику не повідомляється, як будуть оцінюватися кінцеві результати його роботи, якщо він намагатиметься виконати її відмінно, добре або задовільно. 2. Рішення стають управлінськими при делегуванні повноважень саме тому, що: а).засновані на компенсаторному “зворотньому зв'язку” з виконавцями; б).не мають зв'язку з виконавцями; в).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку” з виконавцями; г).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку”з керівником. 3. Практична реалізація принципу делегування повноважень може здійснюватися за такими напрямами: а). передання всіх своїх функцій і прав членами керівництва підприємства керівникам лінійних і функціональних структурних підрозділів; б).перерозподіл функцій між членами керівництва підприємства; в).перерозподіл функцій тільки між членами адміністрації підприємства; г).надання працівнику певних прав для виконання конкретного виду робіт. 4. Існують такі фактори, що перешкоджають активному делегуванню повноважень: а).небажання керівника підприємства постійно контролювати всі деталі і моменти роботи; б).правильне розуміння своїх позицій; в).нейтральна участь керівника у розв'язанні усіх конфліктів і виробничих проблем; г).недовіра до підлеглих, неправильне розуміння престижності. 5. Обов'язки працівника при управлінні з делегуванням відповідальності можуть бути сформульовані так: а).працівник зобов'язаний інтенсифікувати діяльність на своїй ділянці, тобто завжди думати про те, як завтра поліпшити те, що є сьогодні; б).робітник не зобов'язаний в рамках діапазону, що делегується, діяти і вирішувати самостійно; в).про всі випадки, для регулювання яких повноважень працівника недостатньо, повідомляється нижчому за рангом для прийняття рішення; г).працівник зобов'язаний інформувати свого керівника про делегований йому діапазон, щоб той мав про нього загальне уявлення й міг орієнтуватися у стані й розвитку цієї дільниці. 6. Виявлення видів діяльності, на які недоцільно витрачати час і які можуть виконувати інші особи називається: а). хронометраж; б). фотографія; в). діагностика часу; г). аналіз суперечностей. (працівники вступають у суперечність, як найдинамічніші елементи продуктивних сил) 7. Кількість працівників, якими найбільш ефективно може управляти керівник це: а). норма керованості; б). укрупнений норматив чисельності; в). норматив часу й обслуговування; г). типова структура апарату управління. 8. На практиці існує декілька видів використання планів: а). довгострокові, середньострокові, перспективні плани. б). довгострокові, квартальні, місячні плани; в). довгострокові, середньострокові, короткострокові плани; г). довгострокові, трендові, квартальні плани. 9. Вибір пріоритетних справ може здійснюватися за до а). методу найменших квадратів, методу АБВ-аналізу; б). інженерного методу, методу візуального контролю; в). принципу Паретто, методу АБВ-аналізу, методу Ейзенхауера; г). інженерного методу, методу візуального контролю, методу Ейзенхауера. 10. Залежно від ступеню важливості та терміновості завдань менеджера є такі можливості їх оцінки і виконання: а). термінові і важливі справи; б). термінові, але менш важливі справи; в). менш термінові, але важливі завдання та менш термінові і менш важливі справи; г). всі відповіді правільні