Відповідь:
ндіюсь до Пояснення:
Сьогодні міжнародна міграція виступає важливим ресурсом розвитку приймаючих країн, країн транзиту та призначення. Пріоритетним завданням світового співтовариства є виявлення в здобування з цього глобального явища максимально позитивних ефектів і зведення до мінімуму його негативних наслідків.
Сучасні практичні проблеми соціально-економічного розвитку у світі багато в чому обумовлені міграційними процесами. Вплив міграції на громадське життя завжди був суттєвим, однак приблизно до кінця XX століття міграційні процеси не мали такої самостійної основи, як сьогодні, не були сталими. На рубежі XIX – XX ст. руйнація традиційних інститутів суспільства здобула глобальних масштабів через різке прискорення соціально-економічних процесів індустріалізацією. Постійним супутником індустріального суспільства стала міграція. До початку XX ст. міграція найчастіше викликалася та зупинялася владними розпорядженнями, була керованою, а головними формами міграції були завойовницькі походи (колонізація територій, работоргівля), що переміщували значні маси людей. Відсутність транспортних можливостей обмежувала самостійний міграційний рух людей у Географічне місце перебування людини майже завжди збігалося з певним соціальним тому це явище мало враховувалося під час прийняття державних рішень.
Сучасна міграція за впливом на світовий соціально-економічний, соціокультурний і політичний р порівнянна з “великим переселенням народів”. Однак на відміну від минулих історичних епох змінилася не тільки природа (нерівномірність поширення населення на планеті, різні природні й соціальні умови життя людей) і умови (можливості переміщення: швидкість, інтенсивність міграційних потоків) міграцій, але і її спрямованість – міграція набула доцентровий характер. Якщо традиційні міграційні потоки були завжди спрямовані від центру до периферії (ідея “завоювання”, “змішування”), то в індустріальну епоху напрямки міграцій діаметрально змінилися (переважає ідея “збирання”, “концентрування”).
На сьогодення спроби державного регулювання міграційних процесів не дають очікуваних результатів. Міграційні політики держав відзначаються уривчастістю управлінських дій, недостатністю як ресурсної так і законодавчої бази. На відміну від попередніх століть, сучасна міграція не піддається авторитарним формам впливу, вона вимагає створення системи управління у формі самостійного соціального інституту, здатного вирішувати нові завдання принципово новими Це висуває нові вимоги до діяльності державних органів влади.
Ефективне регулювання міграційними процесами, створення передумов для залучення необхідного людського ресурсу та збереження наявного потенціалу в Україні є запорукою підвищення її конкурентоспроможності на світовому рівні та сталого економічного розвитку.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
1.Повноваження можна делегувати в таких випадках: амежі повноважень розмиті; б).завдання відповідає кваліфікації працівника і рівню його компетентності; в).відповідальність визначається такою, що сама собою розуміється, але детально не обговорюється; г).працівнику не повідомляється, як будуть оцінюватися кінцеві результати його роботи, якщо він намагатиметься виконати її відмінно, добре або задовільно. 2. Рішення стають управлінськими при делегуванні повноважень саме тому, що: а).засновані на компенсаторному “зворотньому зв'язку” з виконавцями; б).не мають зв'язку з виконавцями; в).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку” з виконавцями; г).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку”з керівником. 3. Практична реалізація принципу делегування повноважень може здійснюватися за такими напрямами: а). передання всіх своїх функцій і прав членами керівництва підприємства керівникам лінійних і функціональних структурних підрозділів; б).перерозподіл функцій між членами керівництва підприємства; в).перерозподіл функцій тільки між членами адміністрації підприємства; г).надання працівнику певних прав для виконання конкретного виду робіт. 4. Існують такі фактори, що перешкоджають активному делегуванню повноважень: а).небажання керівника підприємства постійно контролювати всі деталі і моменти роботи; б).правильне розуміння своїх позицій; в).нейтральна участь керівника у розв'язанні усіх конфліктів і виробничих проблем; г).недовіра до підлеглих, неправильне розуміння престижності. 5. Обов'язки працівника при управлінні з делегуванням відповідальності можуть бути сформульовані так: а).працівник зобов'язаний інтенсифікувати діяльність на своїй ділянці, тобто завжди думати про те, як завтра поліпшити те, що є сьогодні; б).робітник не зобов'язаний в рамках діапазону, що делегується, діяти і вирішувати самостійно; в).про всі випадки, для регулювання яких повноважень працівника недостатньо, повідомляється нижчому за рангом для прийняття рішення; г).працівник зобов'язаний інформувати свого керівника про делегований йому діапазон, щоб той мав про нього загальне уявлення й міг орієнтуватися у стані й розвитку цієї дільниці. 6. Виявлення видів діяльності, на які недоцільно витрачати час і які можуть виконувати інші особи називається: а). хронометраж; б). фотографія; в). діагностика часу; г). аналіз суперечностей. (працівники вступають у суперечність, як найдинамічніші елементи продуктивних сил) 7. Кількість працівників, якими найбільш ефективно може управляти керівник це: а). норма керованості; б). укрупнений норматив чисельності; в). норматив часу й обслуговування; г). типова структура апарату управління. 8. На практиці існує декілька видів використання планів: а). довгострокові, середньострокові, перспективні плани. б). довгострокові, квартальні, місячні плани; в). довгострокові, середньострокові, короткострокові плани; г). довгострокові, трендові, квартальні плани. 9. Вибір пріоритетних справ може здійснюватися за до а). методу найменших квадратів, методу АБВ-аналізу; б). інженерного методу, методу візуального контролю; в). принципу Паретто, методу АБВ-аналізу, методу Ейзенхауера; г). інженерного методу, методу візуального контролю, методу Ейзенхауера. 10. Залежно від ступеню важливості та терміновості завдань менеджера є такі можливості їх оцінки і виконання: а). термінові і важливі справи; б). термінові, але менш важливі справи; в). менш термінові, але важливі завдання та менш термінові і менш важливі справи; г). всі відповіді правільні
Регулирующая функция рынка – сбалансированность спроса и предложения по цене; пропорциональность в производстве между регионами. Пример: соблюдение законодательства и налогообложения.
Санирующая функция рынка – ликвидация из хозяйства устаревшие отрасли, создание экономичных, более высокоэффективных отраслей. Пример: ликвидация обанкротившейся парикмахерской и создание Салона красоты.
Стимулирующая функция рынка – посредством цен стимулирует внедрение в производство достижений научно-технического прогресса, снижение затрат на производство продукции и повышение ее качества, расширение ассортимента товаров и услуг. Пример: государство заинтересовано в получении максимальных прибылей технологичными, перспективными предприятиями.