1.Сутність “золотого правила” менеджменту: анайважливішою рисою керівника є отримання результатів через своїх працівників; б).найважливішою - працівників є отримання результатів через свого керівника; в).практично всі справи слід делегувати підлеглим; г).концентрування права прийняття усіх або більшості рішень в руках першого керівника або на найвищих рівнях управління. 2. До переваг методу делегування повноважень, з точки зору керівника, належать: а).необхідний час, щоб привчити працівників до роботи таким методом; б).отримавши самостійність, робітники будуть працювати з повною віддачею; в).робітники не захочуть брати на себе зайву відповідальність; г).психологічні бар'єри долаються не в самому процесі делегування 3. Делегуванню підлягають: а).усі обов'язки і права; б).частина обов'язків і прав, яка не є прерогативою (винятковим правом) керівника; в).видання всіх наказів по підприємству; г).підпис всіх звітних документів. 4. Найбільш доцільно використовувати делегування у таких ситуаціях: а).невелика зайнятість дає можливість керівнику самому вирішувати проблеми; б).керівник не сприяє зростанню професійної майстерності підлеглих; в).керівник бачить і розуміє, що підлеглий може виконати певну роботу краще; г).керівник не має необхідності вивільняти час для вирішення інших завдань. 5. Не підлягають делегуванню такі функції і напрями діяльності керівника: а).звична робота; б).встановлення цілей, прийняття рішень; в).спеціальна діяльність; г).підготовча справа. 6. Повноваження можна делегувати в таких випадках: а).межі повноважень розмиті; б).завдання відповідає кваліфікації працівника і рівню його компетентності; в).відповідальність визначається такою, що сама собою розуміється, але детально не обговорюється; г).працівнику не повідомляється, як будуть оцінюватися кінцеві результати його роботи, якщо він намагатиметься виконати її відмінно, добре або задовільно. 7. Рішення стають управлінськими при делегуванні повноважень саме тому, що: а).засновані на компенсаторному “зворотньому зв'язку” з виконавцями; б).не мають зв'язку з виконавцями; в).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку” з виконавцями; г).не мають компенсаторного “зворотнього зв'язку”з керівником. 8. Практична реалізація принципу делегування повноважень може здійснюватися за такими напрямами: а). передання всіх своїх функцій і прав членами керівництва підприємства керівникам лінійних і функціональних структурних підрозділів; б).перерозподіл функцій між членами керівництва підприємства; в).перерозподіл функцій тільки між членами адміністрації підприємства; г).надання працівнику певних прав для виконання конкретного виду робіт. 9. Існують такі фактори, що перешкоджають активному делегуванню повноважень: а).небажання керівника підприємства постійно контролювати всі деталі і моменти роботи; б).правильне розуміння своїх позицій; в).нейтральна участь керівника у розв'язанні усіх конфліктів і виробничих проблем; г).недовіра до підлеглих, неправильне розуміння престижності. 10. Обов'язки працівника при управлінні з делегуванням відповідальності можуть бути сформульовані так: а).працівник зобов'язаний інтенсифікувати діяльність на своїй ділянці, тобто завжди думати про те, як завтра поліпшити те, що є сьогодні; б).робітник не зобов'язаний в рамках діапазону, що делегується, діяти і вирішувати самостійно; в).про всі випадки, для регулювання яких повноважень працівника недостатньо, повідомляється нижчому за рангом для прийняття рішення; г).працівник зобов'язаний інформувати свого керівника про делегований йому діапазон, щоб той мав про нього загальне уявлення й міг орієнтуватися у стані й розвитку цієї дільниці