Написать сочинение-размышление «Противоречивость теории" крови по совести "и образа Родиона Раскольникова из романа Ф. Достоевского" Преступление и наказание "» и. Введение. Духовные искания русского общества в 60-х годах XIX века. II. Основная часть. 1. Путь Родиона Раскольникова от убийства до чувства «бесконечной любви»: а) обстоятельства жизни главного героя; б) путь совершенствования мира в понимании Раскольникова; теория «сверхчеловека»; в) наказание героя за убийство от людей и от самого себя. 2. Воскресение "погибшей души» главного героя романа, приход к христианской морали. III. Вывод. Опасность для человечества индивидуалистического сознания; утверждение жизни как высшей ценности человека.В. Введение. Духовные искания русского общества в 60-х годах XIX века. II. Основная часть. 1. Путь Родиона Раскольникова от убийства до чувства «бесконечной любви»: а) обстоятельства жизни главного героя; б) путь совершенствования мира в понимании Раскольникова; теория «сверхчеловека»; в) наказание героя за убийство от людей и от самого себя. 2. Воскресение "погибшей души» главного героя романа, приход к христианской морали. III. Вывод. Опасность для человечества индивидуалистического сознания; утверждение жизни как высшей ценности человека.

ответ: «зображення покріпачення україни в романі панаса мирного «хіба ревуть воли, як ясла повні? ».

сторія україни налічує багато трагічних сторінок, але одним з найбільших нещасть українського народу було знищення гетьманщини і поневолення вільних селян. частіше усього кріпосниками ставали українські підпанки, яким російське самодержавство роздавало родючі землі малоросії, та польські пани – давні вороги українців. саме так і в селі піски, про життя якого розповідається у романі панаса мирного «хіба ревуть воли, як ясла повні? », з’являється пан польський – вояка, який терся біля вельмож, дослужився до генерала і отримав це село «за вірну службу».тільки-но прибувши у село, яке подарувала йому імператриця катерина, генерал одразу відчув опір вільних селян і відчув, що вони ніколи не вставлять свою шию у ярмо добровільно. пан польський одразу зрозумів, що для того, щоб «воли» самі виконували волю господаря і слухняно простягали свої шиї під ярмо, їх треба добре призвичаїти. тому вже на другий день у село прийшли «москалі», які гвинтівок швиденько непомірним «роти заціпили».за короткий час кріпосники настільки міцно запрягли у ярмо «волів», що могли щодня насолоджуватися і тішитися своїм життям. селяни перебували на панщині по п’ять днів на тиждень, а до того ще й зносили на панський двір «курей, гусей і яйця». тому було чого бенкетувати панам, було чого у п’яному угарі ладити своїх «мазеп». а генеральша і зовсім не спілкувалася зі своїми кріпаками, які були її єдиними годувальниками, і всі розпорядження передавала через прикажчиків. мозок цієї жорстокої жінки працював лише для того, щоб вигадувати страшні, принизливі покарання своїм дворовим. відігрівалося спустошене серце генеральші тільки біля дітей і онуків.замість до того, щоб поважати селян-годувальників, усю свою любов генеральша віддала котам. а от тим, хто стелив котам постіль, вичісував їх, доводилося дуже гірко. саме з наказу генеральші люто закатували дівчину уляну, та й мокрині прилюдно довелося з мертвим кошеням на шиї увесь день мазати панські кухні тільки через те, що вона ненароком придушила це кошеня.зовсім зубожіло село, коли у ньому осів пан польський. при ньому кріпаки були вимушені працювати увесь тиждень на панщині, а обробляти власні клаптики землі у них майже не залишалося часу. але, на відміну від генеральші, він любив спілкуватися з кріпаками, бо ще підлітком скуб за чуба своїх ровесників-односельців, ще юнаком цінував красу молодих кріпачок.та як би там не було, але пани-кріпосники були не добрими господарями, а залишалися хижими експлуататорами чужої праці. вони не про свої села, про свою землю і про людей, які працювали на цій землі. з кожним роком родюча земля все більше виснажувалася, з кожним роком падали врожаї, село морально розкладалося і убожіло. злодійство, пияцтво були звичайними явищами серед кріпаків. як той чад, неволя дурманила голови працьовитим, добрим та щирим людям.

объяснение: