Почему на втором этаже двухэтажного дома теплее, чем на первом

Тепло поднимается к верху, холодный воздух скапливается внизу теплый идет вверх

Потому что на первом этаже, есть подвал а часто в подвале сырость и холод.

Пожежа припиняється тоді, коли припиняється дія будь-якого компоненту, що приймає участь у процесі горіння.процес горіння можна припинити шляхом: зниження кількості горючої речовини; зменшення кількості окислювача; збільшення процесу активації енергії в полум’ї.до основних  способів припинення процесу горіння  можна віднести слідуючі методи: припинення надходження окислювача (кисню) до осередку горіння; розбавлення повітря негорючими, інертними газами; зниження температури горючої речовини до рівня, нижчого за температуру спалахування; ізоляції вогнища пожежі від доступу повітря; зменшення концентрації горючих речовин шляхом розбавлення їх негорючими матеріалами; інтенсивного гальмування швидкості хімічної реакції (інгібування); механічного зриву полум’я сильним струменем води, порошку, газу.на цих методах і способах базується припинення процесу горіння за вогнегасних речовин та технічних засобів пожежогасіння.добір тих чи інших способів і методів гасіння пожеж, а також добір вогнегасних речовин та їх носіїв визначають у кожному конкретному випадку залежно від масштабу загоряння, особливостей горючих речовин і матеріалів, а також стадії розвитку пожежі.до засобів гасіння пожежі належать: вода й водяна пара; хімічна й повітряно-хімічна піна; інертні і негорючі гази; галоїдні вуглекислотні сполуки; сухі порошки; пісок, щільна тканина — повсть та азбест.універсальних вогнегасних засобів не існує. тому для припинення процесу горіння однієї і тієї ж речовини у ряді випадків використовують різні вогнегасні засоби. при доборі засобів пожежогасіння треба виходити з можливості отримання найкращого вогнегасного ефекту при мінімальних затратах.характеристика вогнегасних властивостей водидля гасіння переважної більшості пожеж найчастіше використовують воду.вода у порівнянні з іншими вогнегасними речовинами має високу теплоємність. один літр води при нагріванні від 0 до 100? с поглинає 120кдж теплоти, а при випаровуванні — 2260 кдж, що дає добрий охолоджуючий ефект.вода має високу термічну стійкість, розкладання її на водень та кисень відбувається при температурі понад 1700? с, що є безпечним для гасіння більшості пожеж, стандартна температура яких не перевищує 1200-1440? с.вода внаслідок контакту з високотемпературним осередком перетворюючись на пару, збільшується в об’ємі у 1700 разів, витісняючи кисень повітря до концентрації, що не підтримує процес горіння.струмінь води, спрямований на речовину, що горить, змочує ті частини, які ще не горять, утворюючи тонку плівку, що зменшує доступ горючих речовин у зону горіння.сильний струмінь води збиває полум’я, що полегшує гасіння пожежі.для гасіння пожеж водою використовують пожежні крани і рукава, пожежні гідранти, спринклерні й дренгерні установки, які можуть подавати воду компактними і тонкорозпиленими струменями (краплинами до 10 мкм).компактними струменями гасять такі пожежі, коли необхідно подати воду на велику відстань, чи надати їй значну ударну силу з великою дальністю польоту.тонкорозпиленими струменями ефективно гасять тверді горючі речовини, горючі і навіть легкозаймисті рідини. при гасінні зменшується витрата води, така вода не електропровідна, тому нею можна гасити електроустановки, що горять під напругою.суттєвим недоліком води є висока температура замерзання. воду не використовують для гасіння речовин, що бурхливо з нею реагують (лужні метали, карбіди, гідриди металів та і не слід використовувати для гасіння нафтопродуктів і багатьох інших органічних речовин, оскільки вони спливають і збільшують площу пожежі.суттєвим недоліком води є її низька змочувальна здатність і мала в’язкість, що заважає гасінню волокнистих, пилоподібних та — особливо — тліючих матеріалів, які мають велику питому поверхню в шарах яких є повітря, що підтримує процес горіння.для більшого проникнення в пори тліючих матеріалів у воду вводять добавки поверхнево-активних речовин, що підвищують її змочувальну здатність та в’язкість.

Випромінювання існували на землі ще задовго до появи на ній людини. проте вплив іонізуючих випромінювань на організм людини був виявлений лише наприкінці xix ст. з відкриттям французького вченого а. беккереля, а потім дослідженнями п'єраі марії кюрі явища радіоактивності. поняття "іонізуюче випромінювання" об'єднує різноманітні види, різні за своєю природою, випромінювання. подібність їх полягає в тому, що усі вони відрізняються високою енергією, мають властивість іонізувати і руйнувати біологічні об'єкти.