Температура аллюминевой детали массой 5 кг увеличилась от 50 до 100 градусов. деталь получила количество теплоты равное 1)875 кдж 2)120 кдж 3)225 кдж 4)450 кдж

Q=c*m*(t2-t1)=920*5*50=2300кдж,  что наиболее  близко к 225кдж(возможно различие в удельной  теплоемкости)

Пусть высота равна h. тогда время падения: t =√ (2*h/g)  время, за которое тело пройдет (2/3) пути: t₁ =  √ (2*(2/3)*h / g) =  √ (4*h/(3*g) разница во времени: √ (2*h/g) - √ (4*h/(3*g) =  δt чтобы исключить громоздкие преобразования, запишем последнее равенство в виде: √ (0,20*h) -  √ (0,13*h) = 1,1 возведем в квадрат: 0,20*h + 0,13*h - 2*√ (0,20*h*0,13*h) = 1,1² 0,20*h + 0,13*h - 0,32*h = 1,1² 0,01*h = 1,21 h = 1,21/0,01= 121 м время падения: t =√ (2*h/g) =  √ (2*121/10) ≈ 4,9 c

юпі́тер  — п'ята та найбільша планета  сонячної системи. відстань юпітера від  сонця  змінюється в межах від 4,95 до 5,45  а. о.(740–814  млн км), середня відстань 5,203 а. о. (778  млн км). разом із  сатурном,  ураном  і  нептуном  юпітер класифікують як  газового гіганта.

юпітер більш ніж удвічі масивніший за всі інші планети разом узяті; він майже в 318 разів масивніший за  землю. однак маса юпітера недостатня, аби перетворитися на зорю, подібну до сонця: для цього його маса мала б бути ще в 70—80 разів більшою. тим не менш у надрах юпітера відбуваються процеси з досить потужною енергетикою: теплове випромінювання планети, еквівалентне 4·1017  вт, що приблизно вдвічі перевищує енергію, яку ця планета отримує від сонця. вірогідним джерелом такої енергії є гравітаційне стиснення.

планета була відома людям з глибокої давнини, що знайшло своє відображення в  міфології  і релігійних віруваннях різних культур:   месопотамської,  вавилонської, грецької та інших. сучасна назва юпітера походить від імені давньоримського  верховного бога-громовержця.

низка атмосферних явищ на юпітері  — такі як  шторми,  блискавки,  полярні сяйва,  — мають масштаби, що на порядки перевершують земні. примітним утворенням в атмосфері є  велика червона пляма  — велетенський шторм, відомий ще з  xvii століття.

юпітер має понад 67 супутників, найбільші з яких  —  іо,  європа,  ганімед  і  каллісто  — було відкрито  1610  року. дослідження юпітера здійснюють за наземних і орбітальних телескопів, з  1970-х  років до планети було відправлено 8 міжпланетних апаратів  наса:   «піонери»,  «вояджери»,  «галілео»  та ін. у 2011 році було запущено автоматичну міжпланетну станцію  юнона  (. juno, також jupiter polar orbiter, розроблена  наса  і  лабораторією реактивного руху), яка розпочала детальні дослідження юпітера 4-го липня 2016 року.