Одна из двух одинаковых пробок плавает в керосине, а другая-в воде. на какую из пробок действует большая архимедова сила? во сколько раз большая?

Архимедова сила больше на пробку плавающую в воде так как плотность воды больше плотности керосина f2/f1=p(ро)2/p(ро)1=1000/800=1,25 в 1,25 раз больше в воде чем в керосине

1) Упорядоченное движение заряженных частиц, т. е. поток, называется электрическим током

2)Наличие электрического поля является причиной упорядоченного движения заряженных частиц

3) Неоновая лампа начинает светить,когда напряжение на ее электродах достигает строго определённого значения

4) При вращении диска электрофорной машины один из шариков заряжается положительно, второй-отрицательно. Между шарами, заряженными противоположными зарядами, а также в соединяющих проводниках появляется поле. Под влиянием этого поля заряженные частицы направленно движутся по проводнику, образуя в нём ток.

5) При прохождении тока через проводник он нагревается, однако сверхпроводник не нагревается; при прохождении тока через электролит его химический состав изменяется; при прохождении тока через проводник вокруг проводника появляется магнитное поле

Объяснение:

Розрізняють наступні типи радіоактивного розпаду атомних ядер:

– α-розпад;

– β-розпад;

– γ-розпад;

– К-захоплення;

– нейтронний розпад;

– спонтанне ділення ядра.

Альфа-розпад (α-розпад) –це вид радіоактивного розпаду атомних ядер, при якому з ядра вивільняється α-частинка.

α-частинка – ядро гелію, що складається з двох протонів та двох нейтронів (42Не).

α-випромінювання – потік α-частинок, що випромінюються при радіоактивному розпаді ядра та в результаті ядерних реакцій.

α-розпад характерний для радіоактивних ізотопів з великими порядковими номерами (Z ≥ 83). Відомо понад 200 α-радіоактивних ізотопів, розташованих у Періодичній системі за плюмбумом. Цей факт пояснюється тим, що α-розпад пов’язаний з кулонівським відштовхуванням, яке зростає зі збільшенням заряду ядра швидше, ніж ядерні сили притягання, які лінійно збільшуються зі зростанням масового числа.

Цей вид радіоактивного розпаду був відкритий і досліджений першим. Тому правило зсуву (закономірність перетворення) атомних ядер приα-розпаді було сформульовано досить швидко після відкриття радіоактивності: у 1903 році німецьким фізиком К.Фаянсом та англійським фізиком Ф. Содді незалежно одним від одного.

Правило зсуву при α-розпаді: при відокремленні α-частинки від ядра його порядковий номер (Z) зменшується на 2, а масове число (A) – на 4. Схематично процес цього типу самовільного ядерного перетворення можна зобразити наступним чином::

AZ → A-4Z-2 + 42He(3.7)

Наприклад, 23892U→23490Th + 42He,22688Ra→22286Rn+α.

Час життя α-радіоактивних ядер знаходиться у межах від 1017 років (204Pb) до 3.10-7 с (212Po).

У теорії α-розпаду передбачається, що всередині ядер можуть утворюватись групи нуклонів, що складаються з двох протонів та двох нейтронів, тобто α-частинки. Материнське ядро є для α-частинок потенційною ямою, що обмежена потенційним бар’єром. Енергія α-частинки складі ядра недостатня для подолання цього барьєра. Вивільнення α-частинки з ядра стає можливим тільки завдяки квантово-механічному явищу, що зветься тунельним ефектом. Тунельний ефект – це відмінна від нуля вірогідність проходження α-частинки під потенційним бар’єром і відділення її від материнського ядра. Отже, явище тунелювання має ймовірносний характер. Основним фактором, що визначає вірогідність α-розпаду і її залежність від енергії α-частинки та заряду ядра, є кулонівський бар’єр. Якщо середня енергія α-частинки складає 5-10 МеВ, а висота кулонівського бар’єру у важких ядер – 25-30 МеВ, то зрозуміло, що виліт α-частинки може відбуватись тільки шляхом тунельного ефекту.