Длина электромагнитной волны равна 500*10-9 м. найдите частоту этой волны, если скорость света равна 3*108 м/с.

V=c/l v- частота c-скорость света l- длина волны( обозначается буквой лямда) v=3*10^8/500*10^-9=6*10^-14(c^-1) или по другому (гц)

Қозғалтқыштың жұмыс принципі: цилиндрге ауа мен отынның жанғыш қо енгізіледі, содан кейін бұл қоспа поршеньмен қысылып, ИА тұтанады. Пайда болған газ тәрізді жану өнімдері цилиндрдегі қысымның жоғарылауына әкеледі. Кеңейтілген газдардың қысымымен поршень қозғалады, қозғалысты білікке өткізеді. Кеңейтуден кейін жану өнімдері цилиндрден шығарылады. Содан кейін бәрі қайтадан қайталанады.

Автомобиль көлігі, тракторлар, ауылшаруашылық машиналары және т. б.

Темір жол көлігі, оның ішінде энергопоезд.

Теңіз және өзен флоты, қайықтар.

Жеңіл моторлы авиация.

Құрылыс, жол техникасы (экскаваторлар, бульдозерлер, скреперлер, грейдерлер, өздігінен жүретін крандар, компрессорлар, жылжымалы электр станциялары және т.б.).

Объяснение:

Двигателем внутреннего сгорания  называется поршневой тепловой двигатель, в котором топливо сжи­гается. Основные части двига­теля: цилиндр, поршень, шатун. В ДВС рабочее тело  —  газообразные продукты, получен­ные от сгорания топлива. Темпе­ратура газов достигает при этом 1500—2000° С и выше, что вызывает значительные тепловые напряжения стенок цилиндра. Это требует более высокой технической культуры при произ­водстве двигателей и их обслуживании.

Принцип действия двигателя: в цилиндр вводится горю­чая смесь из воздуха и топлива, затем эта смесь сжимается поршнем и ия воспламе­няется. Образовавшиеся газообразные продукты сгорания вызывают повышение давления в цилиндре. Под давлением расширяющихся газов поршень перемещается, пере­давая движение на вал. После расширения продукты сгорания уда­ляются из цилиндра. Затем все повторяется вновь.

Автомобильный транспорт, тракторы, сельхозмашины и др.

Железнодорожный транспорт, в т.ч. энергопоезда.

Морской и речной флот, катера.

Легкомоторная авиация.

Строительная, дорожная техника (экскаваторы, бульдозеры, скреперы, грейдеры, самоходные краны, компрессоры, передвижные электростанции и др.).

Можно ЛУЧШИЙ ОТВЕТ?

"Від іскри до радіо : історія виникнення радіо"

Винайдення радіозв’язку наприкінці ХІХ ст. та впровадження його в життя було здійснено завдяки експериментальним та теоретичним дослідженням переважно європейських фізиків.

Про пріоритет у винайденні радіо чи то росіянином О. Поповим, чи то італійцем Г. Марконі точиться тривала дискусія. Не дивно, що в цій історії, як і взагалі в історії науки і техніки, утвердження пріоритету досить часто пов'язане з питаннями національного престижу. Наприклад, "Большая советская знциклопедия" винахідником радіо називає О. Попова, італійська "Nuova ЕnсісlopediaSonzgno" ― Г. Марконі, однак французька "Larousseuniversel" ставить Г. Марконі на друге місце після Е. Бранлі, тоді як англійська енциклопедія "EncyclopaediaBritannica" наперед виводить О. Лоджа, а німецький "" батьком радіо називає Г. Герца. При цьому незаперечним залишається твердження про те, що саме німецький фізик Г.Герц у 1887р. своїми дослідами заклав основи бездротового електрозв'язку.

Історія радіо починається від досліджень найвидатнішого експериментатора XIXст. Фарадея (MichaelFaraday, 1791-1867), який дослідним шляхом намагався довести спорідненість світла з електрикою та магнетизмом і в 1851-1855pp. запропонував концепцію електромагнітного (ЕМ) поля. Ідеї Фарадея спонукали професора Лондонського королівського коледжу шотландця Дж.К.Максвелла (JamesClarkMaxwell, 1831-1879) до створення у 1860-1865 pp. математично оформленої ЕМ-теорії світла, про яку він уперше доповів на засіданні Королівського товариства в рік смерті М. Фарадея. Знамениті рівняння Максвелла показують, що світло ідентичне до ЕМ-хвиль, які є процесом перенесення в просторі енергії зв'язаних між собою змінних електричного й магнітного полів. У справедливості принципово нових фізичних положень про поле, яке випромінюється і поширюється, можна було переконатися тільки дослідним шляхом. Численні та авторитетні опоненти Дж.М.Максвелла критично ставилися до основних положень теорії – до ідеї про спільність властивостей світлових і ЕМ-хвиль та до припущення про існування струмів зміщення. Переконливе підтвердження сталося через 20 років після доповіді Дж.К.Максвелла. Передбачені ним сферичні ЕМ-хвилі були отримані й експериментальне досліджені в німецькому місті Карлсруе молодим професором фізики Г. Герцем (HeinrichHertz, 1857-1894).

Г. Герц дослідами з іскрою від електричного розряду довів, що ЕМ-хвилі (за тогочасною термінологією – електричні, а пізніше названі "хвилями Герца") мають властивості світлових хвиль. У серії дослідів з параболічною антеною, виконаних у 1888 p., Г.Герц перетворив хвилі зі сферичною хвильовою поверхнею на хвилі з плоским фронтом і, експериментуючи таким чином уже з ЕМ-променем, встановив, що він підлягає законам геометричної оптики. Г.Герц переконався також у здатності ЕМ-хвидь інтерферувати, що дало змогу вимірювати їх довжину.

Досліди Г.Герца були значною мірою виконані під впливом "райхканцлера фізики", як називали в Німеччині професора Г.Гельмгольца (HermannvonHеlmholtz, 1821-1894). Він сприяв визнанню теорії Максвелла науковцями. Варто зазначити, що саме в лабораторії Гельмгольца і на його пропозицію у 1873-1874 pp. учень "батька російської фізики" О.Г.Столєтова майбутній професор Київського університету М.М.Шіллер розпочав досліди з діелектриками, які дали перше пряме експериментальне підтвердження теорії Максвелла. На ініціативу Г.Гельмгольца, Берлінська академія наук оголосила в 1879р. конкурс з премією за експериментальне підтвердження принципово нової теорії. Г.Гельмгольц звернув увагу свого талановитого учня Г.Герца на це завдання, однак з розрахунків Герца випливало, що він не має змоги виготовити апаратуру з достатньо високою для успішних дослідів частотою коливань джерела ЕМ-хвиль. Лише через 7 років у Карлсруе йому випала така щаслива нагода, і він розпочав свої досліди на частоті 40 МГц.

Джерелом ЕМ-випромінювання в дослідах Г.Герца був іскровий електричний розряд від високовольтної вторинної обмотки індукційної котушки, розробленої німецьким техніком Г.Румкорфом (HeinrichRuhmkorf, 1803-1877) з вібратором. Ця котушка аналогічна до котушок запалювання в автомобільних двигунах. В електричному колі низьковольтної первинної обмотки котушки був повітряний розрядник, крізь який здійснювався електричний розряд від конденсаторного пристрою типу лейденської банки. З дослідів Феддерсена (BerendWilhelmFeddersen), виконаних у 1858 p. в німецькому місті Кіль, було відомо, що при іскровому розряді лейденської банки відбуваються періодичні коливання електричного струму.

.