Продолжая идти равномерно по прямой , человек подбрасывает вертикально в верх мяч. поднявшись до некоторой высоты куда падоет мяч?

Т.к. человек его кидает точно вверх а сам движется вперед., то мяч будет наоборот назад относительно человека

Если на тело не действуют другие тела, то оно сохраняет состояние покоя или равномерного прямолинейного движения относительно земли (закон инерции галилея) всякое тело сохраняет состояние покоя или равномерного прямолинейного движения, пока воздействия со стороны других тел не заставят его изменить его это состояние. (закон инерции галилея-ньютона) состояние покоя тела и состояние его поступательного, равномерного и прямолинейного движения различить невозможно. (принцип относительности галилея) короче, движение - есть покой, покой - есть

відповідь:

пояснення: оцінка т. шевченком б. хмельницького ґрунтувалася на глибокому вивченні відповідних історичних джерел, монографій, літописів, „історії русів”, народних дум, пісень, переказів. вирішальний вплив на становлення історичних поглядів т. шевченка мали „історія русів” і фольклор, у яких образ гетьмана подавався ідеалізовано. він — „отець вольності”, „батько хміль”, захисник найширших народних мас. природно, що т. шевченко в цілому такий погляд приймає, але поглиблює і доповнює його своїм геніальним баченням і прочитанням.

виключно позитивно оцінюється гетьман хмельницький у малярській спадщині т. шевченка. відвідавши місця, пов'язані з визвольною війною під проводом б. хмельницького, шевченко-художник свої враження від побаченого передає в роботах „дари в чигрині 1649 року”, „богданові руїни в суботові”, „богданова церква в суботові” та інших. їх елегійний настрій, добір відповідних композиційних елементів свідчать про глибоке зацікавлення художника матеріалом, його душевний стан. у листі до я. кухаренка т. шевченко писав: „і на хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу україну катової віри німота з москалями”. що ж до б. хмельницького, то художник ніде не дає його портретного зображення, гетьман скрізь у центрі групової композиції. цим наголошується на його зв'язку з народом. ставлення т. шевченка до б. хмельницького конкретизує такий прийом, як гра світлотіні на офортах „дари в чигрині 1649 року” та „смерть богдана хмельницького”. на першому сонячне світло, що йде з покоїв, де перебуває гетьман, падає на посла російського народу, бо таким був вибір б. хмельницького, підтриманий козацтвом.“ на другому — постать знесиленого гетьмана і тихе сяйво, що огортає його всього, нагадує зображення святих на іконах.