На сколько поднимается спирт в капиллярной трубке с диаметром канала 0, 15 мм? температура комнатная.

Высота поднятия жидкости в капилляре:

h = 2·σ / (ρ·g·r)

Имеем:
σ = 0, 021 Н/м (коэффициент поверхностного натяженияиз таблиц)
ρ = 800 кг/м (плотность спирта из таблиц)
g = 10 м/с² (ускорение свободного падения)
d = 0,15 мм - диаметр канала
r = d/2 = 0,075 мм = 0,075·10⁻³ м (радиус канала)

Имеем:
h = 2·0,021 /(800·10·0,075·10⁻³) ≈ 0,070 м или 70 мм

ответ: 70 мм

Проводник 1

Объяснение:

Из рисунка видно, что проводники из разных материалов с номерами 1 и 6, 2 и 5, 3 и 4 соответственно имеют попарно одинаковые длины и сечения.

Удельное сопротивление меди, указанное в условии задачи, меньше, чем удельное сопротивление железа. Этого говорит о том, что при одинаковой длине и сечении медные проводники будут также иметь меньшее, чем железные проводники, сопротивление.

Таким образом, выбор сокращается только до медных проводников с номерами 1, 2 или 3.

Вспомним формулу сопротивления проводника из материала с известным удельным сопротивлением:

где p - удельное сопротивление материала проводника

l - длина проводника

S - площадь сечения проводника

Удельное сопротивление у проводников 1, 2 и 3 одинаковое.

Рассмотрим проводники 2 и 3. Проводник 3 имеет большую длину, а в формуле сопротивления (см. выше) длина проводника l находится в числителе дроби, значит, зависимость сопротивления от длины проводника - прямая, т.е. чем больше длина, тем больше сопротивление. Таким образом, проводник 2 имеет меньшее сопротивление, чем проводник 3.

Рассмотрим проводники 1 и 2. Проводник 1 имеет большее сечение, а в формуле сопротивления (см. выше) площадь сечения проводника S находится в знаменателе дроби, значит, зависимость сопротивления от площади сечения проводника - обратная, т.е. чем больше сечение, тем меньше  сопротивление. Таким образом, проводник 1 имеет меньшее сопротивление, чем проводник 2.

1. Приступаючи до розв’язання задач з будь-якої теми, спочатку вивчіть

теоретичний матеріал за підручником, розберіться в прикладах розв’язання

типових задач.

2. Уважно прочитайте умову задачі, вникаючи в її зміст. Чітко уявіть

собі фізичне явище, процеси, які відображені умовою задачі.

3. Запишіть коротку умову задачі, вказуючи всі величини з умови

задачі та їх числові значення. Окремо позначте величини, що шукаються в

задачі. Числові значення переведіть в одиниці СІ.

4. Ретельно виконайте креслення, котре пояснює зміст задачі (в тих

випадках, коли це можливо). Є деякі задачі, що розв’язуються графічно, тоді

правильно виконане креслення буде розв’язанням задачі.

5. Згадайте, якому закону підпорядкований фізичний процес і якими

формулами він описується математично. Якщо формул декілька, співставте

величини, що входять у різні формули, із заданими величинами та тими, які

необхідно знайти.

6. На першому етапі розв’язуйте задачу в загальному вигляді, тобто

виводьте формулу, в котрій шукана величина виражена через величини,

задані в умові. Винятки із цього правила вкрай рідкі й бувають у двох

випадках: якщо формула якої-небудь проміжної величини настільки

громіздка, що обчислення цієї величини значно спрощує подальший запис

розв’язання; якщо числовий розв’язок задачі значно простіший, ніж

виведення формули.