Материальная точка массой 1 кг двигаясь равномерно, за t=2с описывает четверть окружности радиусом r=1м. модуль изменения импульса материальной точки за указанный промежуток времени составляет?

Длина всей окружности:
C = 2*π*R 
Длина четверти окружности:
C₁ = C/4 = 2*π*R/4 = π*R/2 

Скорость материальной точки
V = C₁ / t = π*R / (2*t) ≈ 3,14*1 / (2*2) ≈ 0,79 м/c

Векторы импульсов через 2 с составляют 90°, и поскольку начальный импульс равен:
p₀ = m*V 

Изменение импульса
Δp =  m*ΔV = m*√2*V   (как диагональ квадрата)
Получаем:
Δp = 1*√2*0,79 ≈ 1,1 кг*м/с

Правильный ответ:
1) 1,1 

Для начала найдем сколько тепла может забрать лед и сколько может отдать вода.
Qл=Cл*Мл*дТл=2100*0.2*20=8400 Дж, столько тепла лед заберет пока нагреется до 0 градусов
Теплоемкость плавления льда равна 335 000 Дж/кг
Qп=335 000*0.2=67 000 Дж

Qв=Cв*Мв*дТв=4200*0.5*10=21 000 Дж, столько тепла вода может отдать при охлаждении до 0 градусов.

Так, как для плавления льду требуется гораздо больше тепла, чем ему может отдать вода, часть льда растает, а часть будет находится в состоянии равновесия в остывшей до 0 градусов воде. Температура в сосуде будет 0 градусов.
 

 Плавання суден. Повітроплавання.

 

Судна, які плавають по річках, озерах, морях і океанах, збудовано з різних матеріалів неоднакової густини. Корпус суден звичайно виготовляють із сталевих листів. Усі внутрішні кріплення, що надають суднам міцності, теж ви­готовляють з металів. Побудова суден потребує десятків інших матеріалів, що мають порівняно з водою як більшу, так і меншу густину. Завдяки ж чому судна тримаються на воді, беруть на борт і перевозять великі вантажі?

Тіло витіс­няє своєю підводною частиною стільки води, що вага цієї води дорівнює вазі тіла в повітрі. Це справедливо й для будь-якого судна.

 

 Вага води, яку витісняє підводна час­тина судна, дорівнює вазі судна з вантажем у повітрі  силі тяжіння, що діє на судно з вантажем.

 

Глибину, на яку судно занурюється у воду, називають осадкою. Найбільша допустима осадка позначена на кор­пусі судна червоною лінією, яку називають ватерлінією (від голландського слова ватер — вода).

  

 

Вага витісненої судном води при зануренні до ватерлінії, що дорівнює силі тяжіння, яка діє на судно з вантажем, на­зивається водотоннажністю судна.

Якщо від водотоннажності відняти вагу самого судна, то дістанемо вантажність цього судна. Вантажність показує вагу вантажу, який перевозить судно.

З давніх-давен люди мріяли про можливість літати над хмарами, плавати в повітряному океані, як вони плавали морем.

Для повітроплавання використовували повітряні кулі. Щоб куля піднімалася у повітрі, її треба наповнити газом, який має густину меншу, ніж густина повітря.

Це може бути, наприклад; водень, гелій ,або нагріте по­вітря. Перші повітряні кулі наповнювали  нагрітим повітрям; застосовують такі кулі й тепер у наукових експедиціях, для фотографування поверхні землі і моря, скупчення тварин. Зручні вони тим, що температуру повітря в них, а отже, і виштовхувальну силу можна регулювати за до га­зового пальника, розміщеного під отвором у нижній частині кулі. Можна підібрати таку температуру, при якій вага кулі і кабіни дорівнюватиме виштовхувальній силі, тоді куля зависає в повітрі і з неї легко проводити .

Повітряна куля не тільки сама піднімається в повітрі, а й може підняти деякий вантаж: оболонку кулі, кабіну, лю­дей і прилади. Набагато простіше здійснювати підйом і спуск кулі, яку заповнено гарячим повітрям. Щоб куля піднялася вище, досить сильніше нагріти повітря в ній, збільшивши полум'я пальника. При зменшенні полум'я температура повітря в кулі знижується, і куля опускається.

Під час піднімання кулі вгору архімедова сила, яка діє на неї, зменшується, оскільки густина повітря верхніх шарів атмосфери менша, ніж біля поверхні Землі. Щоб піднятися вище, з кулі скидають спеціально взятий з цією метою ба­ласт (висипають пісок з мішків) і цим полегшують кулю. Врешті-решт вона досягає своєї граничної висоти підняття. Для опускання кулі з її оболонки за до спеціально­го клапана випускають частину газу.

 

Для дослідження верхніх шарів атмосфери в різних пунк­тах країни щодня запускають невеликі, діаметром 1 —2 м, повітряні кулі-зонди. Вони піднімаються на висоту 35 — 40 км. Такі кулі оснащують дуже легкими приладами, які шлють по радіо сигнали про висоту польоту, тиск, температуру і вологість повітря. За напрямом і швидкістю польоту кулі можна судити про напрям і силу вітру на різних висотах. Відомості, які дістають за до таких куль-зондів, дуже важливі для передбачення погоди.

 

Объяснение:

Очень интересный проект, на физику, на такую тему то - что надо) Не за что )