Как изменяются частота, модуль скорости и длина волны макаром переходе из одной среды в другую? почему не возникает интерференционной картины от света двух фар удаленной автомашины? если две волны интерферируют друг с другом, то влияет ли одна волна на распространение другой? чем можно объяснить радужную окраску компак-дисков? записать формулу для определения максимумов интенсивности, создаваемой дифракционной решеткой. как можно повысить точность измерения длины волны с использованием дифракционной решетки?

1.Радужная окраска поверхности мыльного пузыря это частный вид колец Ньютона.
Состояние внутренней поверхности плёнки из которой получился пузырь стабильное, а на наружную влияют внешние факторы (так например: движение воздуха, попадание пылинок и тому подобное) . Именно под их воздействием изменяется толщина пленки, вызывая переливы радужных цветов. Общее название этого явления - интерференция световых волн. (Интерференция волн — это нелинейное сложение интенсивностей двух или нескольких волн, сопровождающееся чередованием в пространстве максимумов и минимумов интенсивности. Результат интерференции (интерференционная картина) зависит от разности фаз накладывающихся волн) .

2.Если кольца Ньютона, то концентрические окружности. то это результат интерференции равной толщины. Полоса непрервная одного цвета указывает на то, что вдоль этой линии мыльный пузырь имеет одинаковую толщину. В идеале, они должны быто окружностями! !

3.Толщина пленки меняется. Внизу она стновится толще, вверху -тоньше. А это влияет на разность хода лучей света, и в конечном итоге, на распределение цветности. пленки.

4.Это "дифракционная картинка"! В месте контакта возникает воздушный (иногда водяной) "клин", когда расстояние между пластинами соизмеримо с длинами световых волн, то есть, доли микрона. поскольку такой клин имеет кольцеобразную форму, то и наблюдаем мы радужные кольца!

йоу йоу mail.bg мы сегодня мы пошли в кафе зашли только зашли и сегодня мы пошли и сегодня мы пошли мы туда там не туда мы туда то не туда мы туда она нету туда да мы туда то нету туда мы туда она не туда да мы туда там нету дома до дома нету Дага мы туда там нету дома до дома нету дома до мамы дома нету дома дома нету дома дома дома нету дома дома нету дома если есть дом наверное есть а может и нету я не знаю такое наверное есть там может я нет я не знаю такого наверное есть знакомый может я не знаю такого называется есть знакомые может я не знаю только называется есть знакомые может я не знаю только только называется есть знакомые может я только знаю называется может она только не знаю наверное что-то знаю наверное вы ч йоу мы сегодня шли на картошку мы ещё чуть-чуть это проблема говори играли мы говорили что лишь играли мы играли играли чтобы мы

ответ:Власне, сила Лоренца

Базовим виразом для аналізу взаємодії заряда {\displaystyle \ Q}{\displaystyle \ Q} із деяким пробним зарядом {\displaystyle \ q}{\displaystyle \ q} є закон Кулона: для статичних зарядів у вакуумі відносно інерціальної системи відліку, що перебуває у спокої, можна записати, що сила їхньої взаємодії дорівнює

{\displaystyle \ \mathbf {F} ={\frac {qQ}{|\mathbf {r} |^{3}}}\mathbf {r} }{\displaystyle \ \mathbf {F} ={\frac {qQ}{|\mathbf {r} |^{3}}}\mathbf {r} }.

Для того, щоб визначити, як буде виглядати ця сила в інерціальній системі відліку, що рухається, можна розглянути наступний "віртуальний" експеримент.

Нехай у вакуумі знаходяться два заряди, скріплені пружинкою. Заряди розглядаються відносно інерціальної системи відліку, у якій вони перебувають у спокої протягом досить великого проміжку часу. Пружинка забезпечує статичність зарядів, а розтяг пружинки чисельно характеризує силу взаємодії зарядів. Якщо прибрати пружинку й розглянути деяке мале відхилення від статичного стану, наприклад, одного заряду, то можна проаналізувати час, за який другий заряд "відчує" зміну стану першого, тим самим експериментально визначивши швидкість розповсюдження взаємодії між зарядами. Проте в рамках експерименту (заряди скріплені пружинкою) про швидкість розповсюдження взаємодії нічого не можна сказати, оскільки система є статичною. Таким чином, закон Кулона, який описує взаємодію статичних зарядів, не несе, без додаткових припущень, жодної інформації про швидкість розповсюдження взаємодії між зарядами. А отже, релятивістський та класичний опис взаємодії зарядів у статичному випадку збігаються.

Для подальшого аналізу взаємодії цих зарядів можна розглянути їх відносно інерційної системи відліку, що довільно рухається. У такому разі, система вже не буде статичною, а це означає, що можна оцінити швидкість розповсюдження взаємодії. Якщо припустити, що виконується аксіома абсолютності одночасності, то швидкість розповсюдження взаємодії нескінченна, а це, загалом, означає, що до закона Кулона застосовуються перетворення Галілея, що залишають його інваріантним відносно вибору інерціальної системи відліку. А якщо припустити, що аксіома абсолютності одночасності не виконується, то швидкість розповсюдження взаємодії скінченна, і це означає, що до закону Кулона застосовуються перетворення Лоренца, які не залишають вираз для сили Кулона інваріантним відносно вибору інерційної системи відліку.