Які вони найдрібніші об єкти в природі

Атоми і молекули
Атомом (Від грец. Atomos - неподільний) називають частина речовини мікроскопічних розмірів і маси, найдрібнішу частку хімічного елемента, що зберігає його властивості. Атоми складаються з елементарних часток і мають складну внутрішню структуру, представляючи собою цілісну ядерно-електронну систему. В центрі атома знаходиться позитивно заряджене ядро, в якому зосереджена майже вся маса атома; навколо рухаються електрони, що утворюють електронні оболонки, розміри яких (~ 10 -8 см) визначають розміри атома. Ядро атома складається з протонів і нейтронів. Число електронів в атомі дорівнює числу протонів у ядрі (заряд всіх електронів атома дорівнює заряду ядра), число протонів одно порядковому номеру елемента в періодичній системі. Атоми можуть приєднувати або віддавати електрони, стаючи негативно або позитивно зарядженими іонами. Хімічні властивості атомів визначаються в основному числом електронів у зовнішній оболонці; з'єднуючись хімічно, атоми утворюють молекули.

Моле́кула (новолат. molecula, зменшувально від лат. moles — маса) — здатна до самостійного існування, електрично нейтральна частинка речовини, що має її основні хімічні властивості, які визначаються її складом та будовою. Молекули бувають гомонуклеарні, тобто такі, що складаються з атомів одного виду, наприклад, кисень (O2); або гетеронуклеарні, тобто такі, що складаються з різних атомів наприклад, вода (H2O).

Молекули є типовою складовою біологічних об'єктів, рідин і газів і молекулярних кристалів, проте багато твердих речовин не мають молекулярної структури, хоча і мають міжатомні зв'язки. У металах, солях, та мінералах, структурними елементами кристалічної ґратки яких є атоми або іони, виділити окремі молекули неможливо, бо вся речовина, фактично, є однією великою молекулою. Те ж саме можна сказати про пласкі кристали, на кшталт графену. Такі об'єкти називаються макротілами.

При великих температурах молекули розпадаються на атоми — цей процес називається термолізом. Найміцніші молекули, такі як вода, азот або чадний газ, можуть витримувати температури в кілька тисяч кельвінів, тому можуть існувати навіть на поверхніСонця[1].

Ветер оказал довольно существенное влияние на развитие человеческой цивилизации: парусные суда, плававшие под действием силы ветра, позволили человеку познавать мир. В наше время широкое распространение получили ветряные электростанции, где сила ветра применяется для выработки электрической энергии.

В природе значение ветра также огромно. Ветры влияют на формирование грунтов, переносят пески и пыль пустынь на огромные расстояния, создавая летучие барханы, пыльные бури, эоловые отложения, вызывают разрушение гор и скал, оказывая влияние на климат. Ветры разносят семена растений передвижению летающих животных. Ветры переносят влагу по всему земному шару. Ветром очищается воздух, которым мы дышим.

Вначале кусок льда будет нагреваться до 0 градусов по Цельсию, затем будет плавится при постоянной температуре, полученная вода нагреется до температуры, которую и нужно определить. Эти процессы происходят из-за передачи льду энергии от остывающей воды. Исходя из уравнения теплового баланса   Qнаг.льда + Qплавл. льда + Qнаг.воды = Qохл.воды (1) Qнаг.льда = cлmл(t0-t1); Qплавл. льда=λmл; Qнаг.воды = cвmл(t-t0); Qохл.воды = cвmв(t2-t), где t1=-20, t2=80, t0=0, t-неизвестная температура. Подставим эти выражения в уравнение (1) имеем: cлmл(t0-t1)+ λmл+ cвmл(t-t0)= cвmв(t2-t); cлmл(t0-t1)+ λmл = cвmв(t2-t) – cвmл(t-t0); cлmл(t0-t1)+ λmл = cвmвt2 – cвmвt – cвmлt – cвmлt0; cлmл(t0-t1)+ λmл – cвmвt2 + cвmлt0 = – cвmвt – cвmлt ; cвmвt2 – cлmл(t0-t1) – λmл – cвmлt0 = (cвmв + cвmл) t; t = (cвmвt2 – cлmл(t0-t1) – λmл – cвmлt0)/(cвmв + cвmл); t = (4200*10*80 – 2100*4*20 – 340000*4 – 4200*4*0)/(4200*80+4200*4)=5,2°Сответ:5,2°С