1. Если в стакан, наполненный до краев чаем, высыпать осторожно полную ложку сахарного песку, то чай не перельется через края стакана. Почему?
Молекулы воды расположены упорядочено и между ними имеются свободные, пустые пространства. Сахар растворяется в воде и его молекулы занимают эти пустые пространства. То есть, плотность сладкого чая возрастает, а объем практически не меняется. А если объем не изменился, то и вода не выльется.
2. Какое свойство ртути лежит в основе устройства медицинского термометра?
Увеличение объема при повышении температуры и уменьшение объема при понижении температуры. Кроме того, ртуть не прилипает к стеклу и имеет диапазон температур от замерзания до кипения от - 39 до 357 градусов. И измерять температуру ртутным термометром можно в этих пределах.
3. Почему железнодорожные рельсы не делают сплошными?
Из-за линейного расширения стали при увеличении температуры. Сплошной длинный рельс при увеличении температуры создал бы такие напряжения, что выгнулся бы, вырвал крепления и железной дороги не стало бы. При охлаждении результат был бы сходим. А так, между рельсами оставляют пустое пространство, которое заполняют расширившиеся рельсы, или при охлаждении он немного увеличивается, не мешая движению.
4. Линия телеграфа Новгород-Москва каждую зиму становится на 100 м провода короче, а летом длина восстанавливается. Почему.
Из-за температурного расширения летом, и возвращения в норму зимой. Провода никогда не развешивают внатяг, а с небольшим, рассчитанным провисом, что бы они зимой не порвались. Посмотрите решение номера 3.
5. Случается, что стеклянная пробка графина застревает в горлышке и, несмотря на все усилия, не вынимается оттуда. Что надо сделать?
Просто нагреть, например, опустив в кипяток. Газ (или жидкость в графине) за счет объемного расширения создаст давление, которое выдавит пробку. Или Вам вытащить ее за счет создаваемого снизу давления.
Пе́рша космі́чна шви́дкість або орбітальна швидкість — швидкість, яку, нехтуючи опором повітря та обертанням планети, необхідно надати тілу для переміщення його на кругову орбіту, радіус якої рівний радіусу планети. Або ще кажуть, що це швидкість, за якої космічний апарат стає штучним супутником небесного тіла.[1]
Поняття першої космічної швидкості є досить теоретичним, оскільки реальні кораблі мають свій власний двигун і, крім того, використовують обертання Землі.
Для обчислення першої космічної швидкості необхідно розглянути рівність відцентрової сили та сили тяжіння, що діють на тіло на орбіті.
{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2{\displaystyle m{\frac {v_{1}^{2}}{R}}=G{\frac {Mm}{R^{2;
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R{\displaystyle v_{1}={\sqrt {G{\frac {M}{R;
Де {\displaystyle m}m — маса снаряду, {\displaystyle M}M — маса планети, {\displaystyle G}G — гравітаційна стала (6,67259·10−11 м3 кг-1 с-2), {\displaystyle v_{1}\,\!}{\displaystyle v_{1}\,\!}— перша космічна швидкість, {\displaystyle R}R — радіус планети.
Першу космічну швидкість можна визначити через прискорення вільного падіння — оскільки {\textstyle g=G{\frac {M}{R^{2{\textstyle g=G{\frac {M}{R^{2, то
{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}}}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}}}.
Першою космічною швидкістю {\displaystyle v_{1}\,\!}{\displaystyle v_{1}\,\!} називають швидкість польоту по коловій орбіті радіуса, що дорівнює радіусу земної кулі {\displaystyle R}RЗ. Записавши для такого колового руху другий закон Ньютона отримаємо: {\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}}\approx 7{,}9}{\displaystyle v_{1}={\sqrt {gR}}\approx 7{,}9} км/с.
Перша космічна швидкість більша для більших за Землю планет і менша, відповідно, — для менших. Так, наприклад, для Місяця перша космічна швидкість складає лише 1,68 км/с. Для невеликих астероїдів перша космічна швидкість настільки мала, що її можна досягнути просто відштовнувшись ногами від поверхні.
Объяснение:
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Vc=15 м/с
t1=6 c
t2=12 c
S2=150 м
V1-?
Vc=(S1+S2)/(t1+t2)
S1=6V1
15=(6V1+150)/18 15*18=6V1+150 270-150=6V1 120=6V1 V1=20 м/с