Загальний опір двох провідників при послідовному з'єднанні становить 50 ом а при паралельному 12 ом.обчисліть опір кожного провідника​

ответ:

объяснение: 50=r1+r2   12=r1*r2.(r1+r2)   600=r1+r2 r2=50-r1   имеем уравнение   r2^2-50*r2+600=0   r2=30 ом   r1=50-r2=20 ом

Вільне падіння — рух фізичного тіла в умовах, коли на нього діє лише гравітаційна сила.

Объяснение:

Попри слово падіння в назві, під дією сили тяжіння тіло не обов'язково повинно рухатися вниз. До прикладів вільного падіння належать рух тіла, підкинутого вертикально вгору або під кутом до горизонту, обертання Землі навколо Сонця тощо.

Особливістю вільного падіння є те, що рух тіла не залежить від його маси, оскільки сила тяжіння пропорційна масі. Рівняння руху тіла у вільному падінні набирає вигляду:

{\displaystyle m\mathbf {a} =m\mathbf {g} },

де {\displaystyle m} - маса тіла, {\displaystyle \mathbf {a} } - прискорення, {\displaystyle \mathbf {g} } - напруженість гравітаційного поля. Маса однаково входить в обидві частини рівняння, і її можна скоротити. Незалежність швидкості падіння тіла від його маси продемонстрував Галілео Галілей, кидаючи різні предмети з Пізанської вежі.

Це твердження набуває особливого значення в загальній теорії відносності, яка постулює рівність інерційно і гравітаційної мас, трактує рівняння

{\displaystyle \mathbf {a} =\mathbf {g} },

як принципову неможливість для гача відрізнити рух в полі тяжіння від руху в неінерційній системі відліку, що називають принципом еквівалентності.

У вільному падінні тіло здебільшого перебуває в стані невагомості.

ответ: многозначное понятие, применяемое в механике по отношению к трём различным физическим величинам. Одна из них — «даламберова сила инерции»[⇨] — вводится в инерциальных системах отсчёта для получения формальной возможности записи уравнений динамики в виде более простых уравнений статики. Другая — «эйлерова сила инерции»[⇨] — используется при рассмотрении движения тел в неинерциальных системах отсчёта[1][2]. Наконец, третья — «ньютонова сила инерции»[⇨] — сила противодействия, рассматриваемая в связи с третьим законом Ньютона[3].

Объяснение:

Общим для всех трёх величин является их векторный характер и размерность силы. Кроме того, первые две величины объединяет возможность их использования в уравнениях движения, по форме совпадающих с уравнением второго закона Ньютона[1][4][5], а также их пропорциональность массе тел[6][4][5].